Бандиты
Романтична мелодрама Барі Левінсона (Людина дощу, Хвіт махає собакою) та ще й комедійна, із Брюсом Уіллісом (12 мавп, Шосте почуття), Біллі Боб Торнтоном (Простий план, Армагеддон) та Кейт Бланшет (Дар, Єлизавета). Годі було чекати на не розважальний, не прикольний і не злегка закручений фільм. Я сподівався, що це буде десь близько "Цілих дев'яти ярдів", тим більше, що і жанр той самий, і Брюс Уілліс той самий. Проте "Бандити" виявилися якщо не на порядок то, принаймні, значно сильніші за "Ярди". За останні десь п'ять прем'єр у "Україні" саме "Бандити" були найбільш прихильно зустрінуті, про що свідчила реакція залу та непоодинокі і досить часті оплески.
Фільм починається з кінця (не був би це Барі Левінсон). Два грабіжники Джо Блейк і Террі Лі Коллінз (Уілліс і Торнтон) у величезному банку у нетиповому прикиді з купою заручників всередині і армією копів зовні. Вони підводять підсумок своїй безпрограшній серії пограбувань банків і відчувають, що цього разу - не той випадок. Далі успішно повідомляється про те, що бандити вбиті. А як післямова - їх ексклюзивна участь у шоу присвяченому бандитам. Документальне оповідування кадрами із шоу відзнятого у "домашніх умовах" супроводжує весь фільм.
У фільмі використаний прийом, коли негативні персонажі (не настільки негативні як Міккі і Мелорі із "Природжених вбивць") перестають бути негативними, а навпаки, глядач проймається до них симпатією, співчуттям. Так от, Джо і Террі втікають із тюрми. (До речі, втечу із тюряги "передерли" із "Джентльменів удачі", проте на відміну від останнього поїхали практично порожняком, мало того за кермом). Хлопці, яким потрібно за щось жити і, мало того, перетворювати мрії у реальність, вирішують займатися пограбуванням банків. Але для цього вони обирають доволі незвичну тактику. Джо і Террі у своєрідних прикидах (вуса, бакенбарди, перуки, одяг) у переддень пограбування невимушено приходять додому до керуючого банку. Вечеряють, ведуть звичайнісінькі розмови, лягають спати, а зранку разом з керуючим приходять у банк і спокійно вимітають місткість сейфів. І все йде своїм колом… аж поки не з'являється жінка (Кейт Бланшет). Знудьгована чоловіком і буденністю Кейт Віллер цілком несподівано потрапляє у банду. Як годиться, обидва грабіжники закохуються в неї, а вона одночасно у двох. І ось так, за мелодраматичними етюдами та "буденними" пограбуваннями фільм приходить до свого досить непередбачуваного, але закономірного по суті, фіналу.
Фільм не буде висунуто на здобуття Оскара, але він обов'язково має сподобатися. Крутий саунд-трек (Бонні Тайлер, Боб Ділан, U2), живий гумор та невичерпна іронія, яскраві персонажі, відсутність насильства, оголеності, скорочений варіант постільних сцен (які були б недоречні для такого рівня акторів і концепції фільму), своєрідна побудова фільму, і , врешті решт, акторська майстерність - все це приносить справжнє задоволення від кіно.
Приємно також, що фільм дуже швидко подолав Атлантику і практично за місяць з'явився на наших екранах (у даному випадку у к-ті "Україна")
