На зламі історії.
Жанр «пеплуму» - масштабних стрічок на тематику античності або біблійних сюжетів - залишив вагомий внесок в історію світового кінематографу; хоча періодично режисери намагаються звернутись до величі цих масштабних творінь. Однією з класичних стрічок, що ознаменувала розквіт цього жанру, навіть його апофеоз, можна назвати художній фільм «Бен Гур» 1959 року режисера Віль‘яма Валлера, що зібрав безпрецедентні 11 «Оскарів», а також низку інших нагород. Знаково, що екранізація цього твору навіть у 1925 стала найбільш дорогим проектом в історії німого кіно – і ось вже в 2016 режисер Тімур Бекмамбетов взявся за екранізацію епічної легендарної історії.
Отже, ми знову переносимось в епоху розквіту Римської Імперії, що йшла до вершин своєї могутності, а саме в Іудею. В заможній і впливовій родині іудейського князя жили два названі брати – рідний син – Іуда, і названий – з римським корінням - Месала. Останній, внутрішньо хоче «своєї слави» - і тому вступає до легіону, що займається розширенням кордонів імперії і придушенням повстань. В той час, Іуда живе щасливим сімейним життям з дружиною і родиною, проте випадок робить їх смертельними ворогами... Ще одна спіраль – і вони вже повинні зустрітись як суперники на арені в Єрусалимі, в змаганнях колісниць… Це все відбувається на фоні становлення християнства, - проповіді Христа також зіграють важливу роль в житті братів, їх близьких та житті держави…
Стрічка має твердий стрижень сюжету, вона об‘єднує паралельні сюжетні лінії життя двох основних героїв – ось один насолоджується мирним життям, інший – воює на передовій за владу Риму; оберт історії – і ось один досягає успіху на арені, інший веде боротьбу за виживання на галерах. Тематика християнства розкрита більш позірно, проте з надзвичайною ніжністю в почуттях сестри Юди – Естер. Шлях стрічки – це шлях від братерства до смертельної ворожнечі, від помсти до прощення, і наче провидіння дає змогу героям пройти цей неймовірний шлях.
Власне, про сценарій – незважаючи що фільм позиціонується як пеплум, все-таки це більш пригодницька картина, яка більш тяжіє до сучасного кіно, аніж масштабних постановок епохи «Голівуду на Тібрі» (саме часто в Римі американські кіновиробники знімали чималий об‘єм кінопродукції подібної тематики). Мабуть, все-таки це зараз виглядає ближчим глядачеві, оскільки хронометраж в дві години сприйняти легше, аніж майже чотири класичного фільму 1959. Спецефекти можна назвати досить-таки «на рівні», проте творці фільму не роблять на них основний акцент – хоча гонка на колісницях виглядає дійсно вражаюче. З певних нюансів, відчувається вплив деяких кліше, наприклад в операторській роботі і частині діалогів, що стосується наприклад осмислення поняття «свободи». Музичний супровід органічно вписується розвиток сюжету.
В акторському складі можна виділити виконавці ролей Юди - Джека Х’юстона та Месали у виконанні Тобі Кеббела. Їхні персонажі домінують на загальному тлі, навіть Морган Фрімен, що виконує роль шейха Ілдерима виглядає не так яскраво. Особисто мені припала до вподоби пристрасна і ніжна гра акторки Назанін Боніаді в ролі коханої іудейського героя – і її дві іпостасі любові – земна і небесна.
У підсумку можна сказати, що «Бен-Гур» версії 2016 року - цікавий пригодницький фільм, не дуже масштабний, як його легендарний побредений, все-таки більше захопливий фільм на вечір, аніж величні полотна «золотих часів пеплуму» - погодьтеся, це зараз виглядає більше плюсом. Доречі, ще один нюанс – разом зі стрічкою, в Україні 7 вересня у київському кінотеатрі CiнемаСіті вперше був представлений формат «лаZерного кіно» - кіно з підвищеною контрастністю та яскравістю проектора Barco DP4K-60.
