Не відступати і не здаватись
Кіно, зазвичай, крім розважальної, виконує і певну пропагандистську функцію, як наприклад обов‘язкові в репертуарі кожної країни фільми про армію. До честі голлівудського кінематографа, більшість його продукції подібної тематики лежить в площині дещо звісно пафосної, проте достатньо добротно виконаної - у контексті загального протистояння добра та зла; і в даному випадку форма наймогутнішої армії світу робить ці конфлікти ще яскравими та масштабними. В 2012 вийшла перша екранізація серії творів письменника Лі Чайльда про співробітника військової поліції Джека Річера у виконанні режисера Крістофера Маккуоррі, а 2016 приніс нам другу екранізацію – «Джек Річер: Не відступай» (Jack Reacher: Never Go Back) режисерської роботи Едварда Цвіка. І отже – чи буде герой таким самим безкомпромісним у виконанні самого духу закону в глибинах суворої US Army, як був Джек Річер у першій частині.
Зав‘язка сюжету стрічки розпочинається з прибуття Джека на військову базу, для зустрічі з його гарною знайомою майором Сюзан Тернер. І все ніби нічого, проте жінку заарештовує військова поліція, інкримінуючи їй державну зраду – і так само підставляють самого Річера. Всі сліди змови ведуть до корпорації, що займається державними контрактами в царині оборони, а нечисті на руку ділки якої підозрюються у поставках зброї і бойовикам. Крім того, на горизонті з‘являється молода дівчина Саманта Дейтон, яка стверджує, що головний герой – її батько. І як Джек і його нові друзі зможуть виплутатись з тенет підступів темних справ корпорації, вернути честь, та залишитись живими? Мабуть, тільки завдяки дружнім і скоординованим зусиллям, а також щирою довірою.
Можна сказати, що ми маємо класичний бойовик, знятий в кращих традиціях «військових» фільмів таких, наприклад, як, наприклад, «База» Марка Лестера. Сюжет не переобтяжений сентиментами, їх рівно стільки, щоб фільм не перетворився у безкінечний і бездумний вир погонь та бійок; натомість, вони цементують загальну конструкцію фільму. Також відчуваються мотиви політичного детективу, і в деякий, проте очевидній мірі – елементи циклу про Джейсона Борна: ті ж саме динамічне переслідування, «мисливця-найманого вбивці», якому може дати відсіч лише суперагент з «позитивної сторони», що вміє користатись кожною дрібничкою оточуючої реальності… Операторська робота більш тяжіє до крупних планів, з намаганням зробити образи персонажів більш рельєфними. Музичний супровід майстерно передає динамізм оточуючого дійства.
Щодо образів. Том Круз впевнено передає постать такого собі принципового героя, для якого нема перешкод у втіленні торжества закону; разом з цим, це чоловік який філософськи-задумливо дивиться на життя і намагається огородити своїх близьких від небезпеки і несправедливості. Майор Сюзан Тернер у виконанні актриси Кобі Смолдерс – це особистість, яка є втіленням сильної і розумної жінки, яка з друзями націлена на конструктивний діалог, і так само безкомпромісна з ворогами. Нарешті, дівчина Саманта Дейтон (Даніка Ярош)- це підліток, який активно, через свіжий погляд молодості допомагає головним героям.
Отже, можна сказати, що другий фільм про Джека Річера можна вважати вдалим. Чому? Саме за його не особливо нав’язливийй характер оповіді, динамізм, такий собі дух «класичного бойовика 90-х». Звісно, такі варіації зроблять його непоганим «вибором на вечір» для вікових категорій від середньої молодшої (в сенсі навіть шкільної) до людей саме середнього віку, крім можливо поціновувачів великих епічних блокбастерних постановок, і прихильників романтично-мінорго кіно.
