Ніхто не планує вмирати молодим, або «Щоденник баскетболіста» Джима Керолла
Підлітки, баскетбол і наркотики. Фільм-посібник як з середньостатистичного школяра і перспективного спортсмена опуститися на саме дно, ставши наркоманом, який міцно сидить на героїні.
Фільм за який Леонардо Ді Капріо мав би отримати «Оскар».
Фільм, після якого на душі паскудно. Особливо від того, що він знятий на реальних подіях. Більше того, якщо озирнутися, то десь зовсім поруч, в сусідньому під’їзді, або ж дворі ця історія з деякими корективами відбувається знову і знову. Безкінечну кількість разів. Це вам не банальний голлівудський хепіенд.
Розповідь про чотирьох друзів, троє з яких грають в баскетбол. Вони нічим не відрізняються від сотень, а може і тисяч своїх однолітків. Як і більшість хлопці проводять весь час разом, травлять байки про те, які вони дорослі, випробовують один одного стрибками зі скелі, б’ються з учнями інших шкіл, іноді вживають «диво»-таблетки заради кращої гри, або ж нюхають клей, щоб веселіше проводити час. Один з них, Джим (Леонардо Ді Капріо) вважається розумником, він записує свої думки в щоденник, по якому можна відслідкувати процес деградації та посилення наркозалежності. Саме від його імені йде розповідь у фільмі.
Переломним для четвірки моментом стала смерть однокласника Боббі, який не зміг подолати рак. Неприйняття і нездатність змиритися з втратою друга пришвидшила падіння трьох підлітків на дно героїнової залежності. Це була єдина усвідомлена втрата, інші – втрата спортивної кар’єри, дому, матері, перспектив, пройшли майже не поміченими в тумані наркотичного сп’яніння, ломок та в пошуках ще однієї дози.
Щем у серці і співчуття викликала мама Джима (Лоррейн Бракко). Ось де біль і нерозуміння! Нерозуміння матері, яка тяжко працювала заради сина. Виявилося, що нема заради кого, адже через наркотики від Джима залишилась лише оболонка. Ніколи не думала, що розпач можна зіграти так правдиво. А сцена розмови матері із сином через закриті двері змушує тисячі мурах бігати по тілі.
Фільм затягує. На певному етапі приходить усвідомлення, що дивитися його боляче. Проте перестати не можеш. Саме такі фільми слід показувати школярам щоб попередити їх про небезпеку вживання наркотиків. Жодного сюсюкання. Простий причинно-наслідковий зв'язок - вживання наркотиків приведе вас або в тюрму, або в притон, звідки пряма дорога в морг.
І про наркотичну залежність: «Кожен розумник вважає, що з ним це не відбудеться, але це відбувається».
