Перемога. Деталі.
Історія подарувала чимало прикладів, коли «тимчасово» поставлені лідери, ставали символами епох. Якщо йти в глибину століть, то таким був початок російської імперської династії Романових, а в контексті 20 сторіччя доля можновладців була ще більш химерною. Як приклад в цьому контексті можна розглянути біографію прем‘єр міністра Великобританії Вінстона Черчилля, який, прийшовши до влади в результаті «тимчасового компромісу», у критичний момент став лідером нації, зробивши – разом з СРСР та США – ключовий внесок у перемогу. Про дні його становлення і розповідає стрічка «Темні часи» - знята режисером Джо Райтом за сценарієм Ентоні Маккартена.
Отже, на порозі Британії – Друга Світова. Держави Європи, падають під катком жорстокої воєнної машини Рейха, а в Британії – відбувається масштабна політична криза. Власне, як компромісну фігуру опозиції і уряду на чолі з Невілом Чемберленом на посаду прем‘єра було запропонована кандидатура Вінстона Черчилля, який на той час обіймав кандидатуру Першого Лорда Адміралтейства. Загалом, він настільки не влаштовував усі сторони, включно з королем Георгом VI (Бен Мендельсон), що його вважали майже «цапом відбувайлом» - прийняти шквал критики – перед приходом більш зручної фігури - лорда Галіфакса. Проте сталося, що не гадалось – і Вінстон став культовою фігурою не тільки британської, а і світової політики. Загалом, цей шлях людини, що кинула виклик німецькій машині був досить суперечливим, і власне висвітлити все його життя було б надзвичайно важко, тому автори вибрали історію «найчорнішого часу» з життя Британії – коли саме вторгнення на острови було майже неминучим, і лише «чудо Дюнкерка» врятувало острівну імперію.
Власне, у стрічці легко вгадується «голівудське лекало біопайків», шлях «становлення цілісності» особистості – від людини, що вічно всім невдоволена, трошки зловживає спиртним та палінням сигар, перед обличчям загрози для країни стає зібраною, уважною до оточуючим, як до своєї секретарки Елізабет Нел, а недоліки – милими рисами характеру. Слід зазначити, що Вінстон вже не був новачком у політиці, він пережив і злети, і падіння, і навіть у перші дні свого прем‘єрства провів не саму успішну операцію по стримуванню військ Рейху, проте мобілізувавши цивільний флот в рамках операції «Динамо» - що зберегла життя майже всім військам, оточених в Дюнкерку. Чеснотою фільму є просто неймовірна операторська робота, вона сконцентрована як на портретних планах, так і деталях одягу, жестах рук, як порух або фраза змінює розвиток ситуації на фронті
Звісно, стрічка такого масштабу просто неможлива без відповідно високої гри акторського скалду. Образ головного героя розкрив зірковий Гері Олдмен, якому діставались масштабні, проте суперечливі за своїм характером персонажі. Дружину Вінстона зіграла Крістін Скотт Томас, а чарівну – секретарку Елізабет Нел – акторка Лілі Джеймс. Ці актори «першого плану» виглядають більш рельєфними на фоні жвавого, проте все-таки картинно-хрестоматійного другого, хоча разом, зважаючи на неймовірні декорації, утворюють живий та самобутній ансамбль.
Власне, як висновок. «Темні часи» є своєрідним (хоча і не рівним за масштабом) доповненням «Дюнкерка» Нолана: фільм Райта – це стрічка політичної драми Британії початку WWII, а Крістофера Нолана – військової. Логічним доповненням, до цих двох фільмів можна назвати «Король говорить» Тома Хупера – і таким чином глядач може скласти хоча і позірне, проте чітке уявлення ситуації, з якою Великобританія ввійшла у найстрашнішу війну в історії людства, зробивши вагомий внесок у перемозі над «коричневою чумою». Як окремий фільм, стрічка «Темні часи» є непоганим, досить емоційним екскурсом в політичне життя Англії в один з найкритичніших її моментів історії, цікаву для глядача, проте її не можна вважати за енциклопедичне дослідження.
