Шоу Гоббса та Шоу

Так, я недарма розпочав огляд стрічки режисера Девіда Літча «Форсаж: Гоббс та Шоу» (Fast & Furious: Hobbs & Shaw) з каламбуру, оскільки франшиза Форсаж є в чомусь такою «автобондіаною», де акцент з спокусниць-леді (які теж тут є) переведений на автомобілі. Так само нема змісту повертатись до минулих стрічок серії, проте нагадаємо що дана картина є першим спін-оффом циклу, і власне як ми розуміємо, щоб вповні розкрити харизму Двейна Джонсона та Джейсона Стетхема.

Щодо змісту фільму – так, тут можна не переживати, кожен його сюжетний поворот не має нічого спільного з логікою, і в даному випадку це більше плюс, аніж мінус. Автори зразу прийняли той факт, що робити його з претензією на інтелектуальність – це лише зашкодити своєму дітищу. Хоча, отже - Люк Гоббс займається роботою на армійську розвідку, Шоу – вирішує свої власні інтереси у світі криміналу. Перший – більше схожий на викидайла, хоча і цитує Ніцше, другий – вишуканий джентльмен від злочинного світу. І звісно їх зводить випадок – протистояння з мегакорпорацією, що змагається за вірус «судного дня»,

необхідність врятувати світ і (головне) сестру Деккарда - Хетті Шоу – у виконанні Ванесси Кірбі. Так, автори писали повороти історії майже у вільному польоті, вклавши сюди всі можливі і неможливі штампи, аж до «рокової російської красуні» і до «таємної бази злочинців в Прип’яті», зробивши турне від Лондона до Самоа. Звісно, так само досить на віру можна прийняти тут інтерпретацію законів фізики – власне, як в інших частинах.

З родзинок – крім чудового українського перекладу, «перекладені» і сюжетно важливі написи: відчувається педантичність та важливість даного релізу для прокатника – B&H Distribution.

Гра акторів. Так, «наріжним каменем» стрічки є постаті героїв Двейна та Стетхема, їх «боротьба та єдність протилежностей» (без них стрічка б виглядала повним фарсом) -власне, з традиційним шляхом від (награної) конфронтації до дружби. Замикає образну систему постать антогоніста –«чорного супермена» Брікстона у виконанні Ідріса Ельби. Загалом, актори, згідно настрою картини «переграють», проте контексту «так задумано»; з акторів другого плану можна відзначити Хелен Міррен в образі Магдалини Шоу – матері Деккарда.

Щодо висновку. Так, це той випадок, коли огляд можна вмістити в одне речення – «Якщо вам подобались останні частини Форсажа – то і ця кінострава сподобається, ні – то ні», - історія про «повний привід», що дозволить абстрагуватись від буденщини.