Чумовая пятница (от Аліси Сови)
Рецензия на фильм:
Чумовая пятница
Недавно прочитала, що гумор викликає в людей майже такий самий стан як і кокаїн. Не можу порівняти, бо кокаїну не вживаю, але вчора у малому залі Київської Русі так заковбасило від "Чумової п'ятниці", що навіть сльози на очі навернулися, і на якусь мить переповнило почуття любові до всього людства.
Отже, "Чумова п'ятниця" - справжня перлина кінопрокату останніх двох тижнів. Здавалося б, кіноіндустрія рясніє подібними прикладами: і чоловіка вже перетворювали на жінку, і жінку на чоловіка, і міняли місцями закохану пару, і батька з сином, і батька з собакою, а недавно бачила англійський фільм, так там запхали дівчину у хлоп'яче тіло, при цьому не вилучаючи з сюжету оригінальний екземпляр, тобто одночасно існують і дівчина в жіночому обличчі і створений її уявою ідеальний хлопець з її душею. Та все одно, практично завжди виходить смішно, тому всі попередні комедії з обміном тілами є передпосиланням до перегляду "Чумової п'ятниці". І нехай вона вже існує у кіноваріанті 1976 і телеваріанті 1995 років, та я не думаю, що ті фільми у нас бачило багато людей. До того ж у "Чумовій п'ятниці" ще ніколи не знімалася Джеймі Лі Кертіс - одна з вельми шанованих мною акторок.
Героїня 45-річної Лі Кертіс переконливо доводить, що навіть у цьому віці жінка може закохати в себе 17-річного хлопця. Треба лише мати душу 14-річного підлітка і поводити себе відповідно. Причому, за стрічкою, доросле тіло з підлітковим моторчиком навіть виграє, бо стає об'єктом уваги одразу двох чоловіків: жениха матері та залицяльника дочки. В той час як розсудлива мати, всунута в гарненьке тіло героїні Ліндсей Лоен Ани, не дуже користується популярністю.
При всьому тому фільм дуже динамічний і драйвовий, від самого початку він вибухає запальним роком 70-х впереміж з не менш запальним роком 21 тисячоліття. Навіть репетиції "гаражної" рок-групи Ани звучать потужно та піднімають дух. Крім того, на сеансі, чи не вперше за останній час, у мене не було підстав підозрювати оточуючий глядацький загал у неадекватних реакціях і недоречному сміхові. Бо смішно було дуже і практично на протязі усього фільму. Зала реготала, не соромлячись, в голос, і я також не могла стриматись. І от ще дивна річ, бувають такі комедії, де смішні моменти різко переходять у такі зворушливі, що не встигаєш оговтатись і ти вже ридаєш. А як почнеш аналізувати, від чого ридаєш, то виходить від розчулення, щастя, що все так гарно складається і любові до всього живого. Але, як відомо, кокаїн має дуже короткотривалу дію і потребує частого вживання. Так і "Чумова п'ятниця" має свій кінець, ще не дочекавшись якого, я вже хотіла передивитись фільм з початку.
На останок, хочу попередити тих, хто забажає подивитись фільму у малому залі Київської Русі: замовляйте квитки завчасно, за 5 хвилин до сеансу немає жодного місця.