«Щасливих людей не можна зачарувати»
Так, жахастики – це не тільки «фільми для дорослих», набір стрічок, що зазвичай лякають дорослу частину аудиторії, часто мігрують і в контекст дитячого кіно – як художнього, так і анімаційного. Всім нам відомі «Монстири на канікулах», а в 2017 році на екрани вийшов анімаційний фільм режисера Хольгер Таппе за книгою Девіда Сефьера – «Ми – монстри» (англ. Happy Family).
..Так, самотність – важка штука. Одного разу Князь Темряви випадково почув голос власниці невеличкої крамнички, що невірно набрала номер – і – закохався. Проте значною проблемою став той факт, що в Емми вже є родина… Тому заручниця-служниця Дракули– Баби-Яга – перетворює жінку -на вампіра, а інші члени її родини стають: забитий роботою чоловік Френк- Франкенштейном, донька, з вічним комплексом неповноцінності, Фей – мумією, а син-ботан Макс, що зносить знущання «спортивних» однолітків – перевертнем.
Власне, сюжет протистояння родини, і мегамогутнього «залицяльника» не можна назвати новим, як, приклад, можна навести фантастичний легковажний фільм 1992 року «Мамо і тато, врятуйте світ!» Грега Бімана (власне, з таких стрічок автор і закохався у світ кіно), проте сама пікантність такого трикутна робить стрічки дещо серйознішими, ніж просто дитяче кіно. В результаті, і «Ми – монстри» виглядають при детальнішому розгляді також не зовсім легковажним сюжетом – де власне виклик Дракули (як і в реальному житті – неприпасованої, марудної буденщини) може або зруйнувати родину, адже кожен в ній має спокусу завдяки новій формі втіливши свої фантазії, або ставши щасливими – зруйнувати чари, і знову створити дружню, успішну родину. Так само анімаційне «обрамлення» дозволяє побачити або дитячий сюжет протистояння добра і зла, кумедної і живої анімації, з її яскравими кольорами, дотепні діалоги-скетчі, а чи дорослий – зіткнення з реальністю буденщини, спокусою ззовні… Сюжет розвивається динамічно, без якихось явних провисань, без «води»), з втіленням ряду типових типажів, як і «реального» світу, так і властивостей монстрів: неймовірна сила Франкенштейну, гіпонз, що властивий «мумії»… Якщо Ви обрали 3D версію – то саме властивості анімації використовують цю технологію «на повну», хоча, думаю і простіший 2D не буде виглядати «простоватим», оскільки тут більш важлива «змістовна» частина.
Щодо висновку - «Ми – монстри» можна назвати цікавою, динамічною, анімацією, яка буде більше цікавою дітям молодшого і середнього шкільного віку, введенням-знайомством з дорослим пантеоном монстрів. Дорослих стрічка зацікавить в контексті легковажності, такою, що не потребує особливої уваги за розвитком екранної дії– особливо для «парного» перегляду.
