Леви та ягнята
Життя – складна штука. Де б ви не були, воно завжди – змагання, хочемо цього чи ні; від наших, як кажуть, морально-вольових якостей, залежить наше соціальне становище і матеріальний комфорт. За взірець системи, побудованої на змаганні, часто приводять американське суспільство (маючи на увазі США), проте часто існує і «зворотній бік американської мрії». Власне, його і намагався розкрити режисер і сценарист Джей Блексон у стрічці «Аферистка» («I care a lot»), звернувшись до жанру чорної комедії, і разом з тим – глибокої за драматизмом стрічки.
…Отже, Марла Грейсон – професійна «опікунка»: через суд з компаньйонкою Френ (Ейса Гонсалес) вона домагається опіки над самотніми літніми людьми, в прямому сенсі запроторюючи їх до притулків. Натомість, закон дозволяє їй вповні розпоряджатись майном і коштами жертв– пам’ятаєте, знайомі нам кримінальні схеми «опікунство в обмін на квартиру»? Правда, тут ставки куди вищі, «на кону» ошатні будинки і чималі фінансові активи… Одного разу її мішенню стає самотня, проте казково багата Дженніфер Пітерсон – проте, як з’ясується не зовсім самотня, і аніяк не беззахисна… Отже, Марлу чекає справжній «поєдинок без правил» - а її суперником виступить лідер одного зі злочинних угруповань.
Загалом, можна відзначити комплексний характер стрічки – сам сюжет торкається болісних для США проблем. По-перше, це проблема «успіху будь-якою ціною» та іронічний погляд на канонічне висловлення про «чесну гру». По-друге, мабуть, критичне ставлення до майже «недоторканих» в американських масовій культурі судової та правоохоронної систем. По-третє, тої проблеми, коли медична система, в тому числі, як психіатрія та опікунство, замість допомоги калічать долі людей. Проте,.це не заважає бути стрічки жвавою та динамічною, без важкого натяку на моралізаторство, стрічкою, яка побудована в ітераційній системі «збільшення ставок», - від спочатку «грайливого» повествування до драми, від світлих кольорів комедії до холодних драматичних мотивів ближче до фіналу. І все це – в гідному обрамленні чудової операторської роботи та звукового супроводу.
Гра акторів. Так, автори підібрали чудовий акторський ансамбль.Так, герої Роземунд Пайк та Пітера Дінклейджа – в ролі, власне, Марли Грейсон та Романа Луньова виступають тут на рівних, і шальки терезів переваги (а іноді і з діамантами) схиляються чи то в один, чи то в інший бік. Їхні вчинки – ідеальне втілення «кодексу безчестя», де заради наживи та влади вони здатні переступити навіть власні образи і гідність…Певний час в рівнянні присутня і Дженефер Пітерсон – у виконанні акторки Даян Віст, проте незабаром акцент робиться саме на «левах». Герої другого плану виступають дещо гротескними, це певні збірні образи – корумпованого судді, адвокату з кримінального світу, простого трударя, – концентрованими та такими, якими розкривають сюжетний задум.
Як висновок. Одні можуть наголосити на серйозне, акцентоване повернення в кіно соціальної тематики, інші – навіть не помітити «серйозність» фільму, поглянувши на неї як розважальне кіно, проте пригоди «Аферистки» точно не залишать глядача байдужими.
