Помста як сенс
Тут бог один – індійська рупія!
«Манкімен»
Кіно, можливість дивитись його в кінотеатрах – можливо, та частинка життя, коли забуваєш про реальність. Саме зараз відкрив для себе, яким може бути чудовим ліричне та комедійне кіно, проте фантастика та екшн стрічки завжди були улюбленими з дитинства; так само такими вони залишились і в даний час. Тому стрічку режисера і виконавця головної ролі Дева Пателя «Манкімен» (Monkey Man) чекав в прокаті, а ознайомитись зміг дякуючи компанії AdastraCinema – на урочистому допрем’єрному показі в кінотеатрі «Планета Кіно Блокбастер».
Кід, молодий чоловік, працює в клубі, де влаштовують підпільні бої на рингу. Колись, його мати загинула з вини корумпованих чиновників, і тепер сенс життя – помста. Щоб її здійснити, він повинен потрапити в середину «системи», щоб звести рахунки з кривдниками.
Можна сказати, знайомий нам класичний набір. Це і помста за близьких, і власне намагання йти «напролом», і знайомі з 90-х прийом – «герой стає учнем майстрів з (карате, магії, секти відлюників, селян з В’єтнаму). Так само автори не вигадували «велосипед» і в плані реалізації ідеї – звичайно, всі згадують франшизу «Джон Вік», хоч чом би не згадати хоча б індонезійський «Рейд». Проте це загалом сама явна аналогія, яка теж виросла з класичних плеяд 70х-90х, проте сама стрічка має досить багато інших шарів. Фоновою темою соціальної справедливості чи її відсутності він ближчий до французьких бойовиків, хоч все-таки до стрічок саме 90-х. Єдине, що автори намагалися «так багато сказати», в контексті драматичних відступів, що саме вони здаються досить затягнутими. Основна родзинка – це повністю «індійська тема», оскільки в більшості випадків Голівуду подібні сюжети так чи інакше доторкались Америки (Європи). І сама головна екзотика – це тематика ультраправих в Індії; взагалі-то помічаєш, як схожі люди в різних культурах, можливо, і соціальних системах в контексті вибору, - і як і протистояння, так і згуртованості.
В контексті візуального стрічка може пишатись драйвовим екшеном, його чудовою постановкою, міцним сюжетним каркасом. Акцент зроблений на рукопашні бої, що в контексті східної теми достатньо природньо. Деякі «просідання», як було сказано вище, пов’язані з ліричним відступами.
Гра акторів. Загалом, автори не вигадували «типажі», і підібраний акторський склад, досить вправно їх «вгадав», як ось виконавець головної ролі Дев Патель в еволюції свого персонажу.
Отже, як висновок. Цю стрічку можна рекомендувати як класичний бойовик, поціновувачам цього жанру, «отвязный» і відчайдушний, стрічка яку можна дивитись експромтом, для відпочинку самому і компанії. І саме головне – здійснюючи помсту, робіть її миттєво, без промов…
