За честь – до останнього
«Любовь и смерть, добро и зло,
А выбрать нам дано одно»
В. Цыганова
Мабуть, сучасна людина знає про дуелі небагато. Загалом, знайома з тими фактами, що дуелі були засобом з‘ясування стосунків для дворян, що на них загинули такі класики світової літератури, як Леромонтов та Пушкін, знає, що ця традиція була притаманна Європі, - і звідти прийшла в Росію. Саме питанню «російської дуелі» присвячують свою картину «Дуелянт» автори – режисер Олексій Мізгірьов і продюсер фільму Олександр Роднянський.
За сюжетом, в Петербурзі молодий харизматичний дворянин Яковлєв заробляє на життя тим, що займається «дуелями на замовлення». Таємничий незнайомець через його менеджера-барона надсилає йому картки з іменами, сам виконавець провокує дуель, і виконує «роботу». Аж ось йому стає відомо, що списки людей, яких він вбивав, є невипадковими, і разом з тим йому випадає шанс поквитатись з давнім ворогом.
Сам фільм виглядає цільною, динамічною, насиченою подією картиною – навіть зважаючи на певні сюжетні і логічні неузгодження. Великим плюсом картини є той факт, що автори вирішили відмовитись від сюжетної «води» (хоча взагалі дія відбувається в Петербурзі, накритого рясними дощами), зробивши ставку на «динаміку» і головним чином – на сам процес дуелі – підготовку зброї, процес поєдинку, а також душевні сумніви і переживання – не тільки головного героя, а і інших персонажів стрічки. Також автори зі всіх сил намагалися візуально розкрити усю «загадочность русской души» - герой, що заробляє грубі гроші, живе в старому аскетичному особняку, і між поєдинками розважає себе просто пиятикою і власними «споминами минулого» «а-ля Монте Крісто», його історія простягається аж до містичного миру магії алеутів. Тут присутні і продажні чиновники, і змова, і екзотика багатого світу Петербургу, де від нечуваної розкоші до брудних вулиць – один крок. Любовна лінія з княжною Марфою Тучковою приходить у тканину фільму дещо натягнуто, проте потім йде органічно і можна сказати - щиро. Операторська робота цікава, автор сміливо експериментує з ракурсами, створюючи чисто голлівудський динамізм картинки; музичний супровід повністю відповідає загальній атмосфері. Досить цікаво, що даний фільм транслюється вже в повністю українському
Головні претензії можна висунути лише історичному підґрунтю. В одному моменті герої запросто грають в «гусарську рулетку» перед зібранням офіцерів, в іншому – бояться, що дуелі є забороненим заняттям і у вибраному Яковлєвим місцем їх можуть викрити; так само іноді автори змінюють «правила гри» у сценарії в контексті кожної конкретної сцени.
Однак за дуже велику заслугу авторам можна поставити той факт, що дійсно саме російська дуель, в країні, де традиційно закон залежав від хабарів, була найжорстокішою і найсмертельнішою в світі, оскільки це була остання можливість встановити справедливість…
Щодо гри акторів. Так, основний акцент тут на блискучому протистоянні Яковлєв (Петр Федоров) – граф Беклемішев (Володимир Машков), проте втілення інших ролей тут виглядають також гарно припасованими до сюжету. Особливо б відмітив роль Юлії Хлыиніної – що змогла розкрити одночасно пристрасної у коханні, і у бажанні помсти, - жінки…
Висновок пілся перегляду можна висловити словами Олександра Роднянського: «Дуелянт» - абсолютно глядацький фільм, він розповідає драматичну, захоплюючу і хвилюючу історію, з несподіваним і сильним героєм, здатну викликати відгук у сучасної аудиторії.» Від себе додам: дана картина аж ніяк не стане класикою, або культовим фільмом, проте стане гарним вибором на вечір, особливо для поціновувачів «картинної російської екзотики». Це чудовий вибір на вечір, і мабуть, його буде цікаво переглянути ще раз у майбутньому дисковому виданні.
