Даян Кітон

Актриса, режисер, продюсер, сценарист

Дайана Холл народилася в Лос-Анджелесі, у родині домогосподарки Дороті Кітон і брокера нерухомості та інженера Джона Ньютона Ігнатіуса Холла. Її мати виграла титул "Місіс Лос-Анджелес" на театралізованій виставі для домогосподарок. Дайана розповідала, що саме цей захід вплинув на її рішення стати актрисою і виступати на сцені. Також, Холл захоплювалася роботою Кетрін Хепберн. Її надихали сильні і незалежні персонажі жінок, яких грала відома американка.

Дайана вчилася у школі Санта-Ана, Каліфорнія. Вона відвідувала клуби співу та акторської майстерності. У шкільній постановці вистави "Трамвай Бажання" Холл грала Бланш ДюБуа. Потім молода дівчина вступила до коледжу Санта-Ана, і пізніше - в Орендж Коаст. Але після року навчання Дайана кинула освіту, щоб продовжити свою кар'єру в Манхеттені. Після приєднання до Асоціації акторів Холл стала Кітон, так як актриса під ім'ям Дайана Хол вже була зареєстрована. Короткий час актрисі довелося підробляти співом у нічних клубах.

Кітон почала вивчати акторську майстерність у Нью-Йорку, в школі при театрі Neighborhood Playhouse. У 1968 році Дайана стала членом "Tribe" і дублером Шейли в оригінальній бродвейській постановці "Волосся". Вона отримала деяку популярність за свою відмову роздягтися в кінці першого акту. Після дев'яти місяців виступу, актриса відвідала прослуховування на роль у театральній постановці Вуді Аллена "Зіграй це ще раз, Сем!". Її взяли, хоча на заваді цьому міг стати високий зріст Дайани - вона на 5 см вище Аллена. За свою роль Кітон отримала номінацію Тоні.

Дебютом в кіно Дайани стала комедія Сайа Ховарда "Коханці й інші незнайомці". Вона зіграла гостьові ролі в телевізійних серіалах "Меннікс", "Любов по-американськи" і "Нічна галерея".

Справжнім проривом для Дайани Кітон стала участь у зйомках картини Френсіса Форда Копполи "Хрещений батько", де вона зіграла коханку Аль Пачіно Кей Адамс. У цьому ж 1972 вийшов повнометражний фільм за п'єсою з Алленом і Кітон "Зіграй це ще раз, Сем!". Через рік Вуді Аллен знову взяв актрису із собою на зйомки "Сплячого". У них почалися романтичні стосунки поза камерою.

У 1974 році вийшла друга частина "Хрещеного батька" і трохи пізніше - "Любов і смерть" Аллена. Всі ці картини мали величезний успіх і наблизили Кітон до титулу великої зірки, але потім вийшли два невдалих проекти за її участю "Прямо зараз" і "Гаррі та Уолтер їдуть до Нью-Йорку". Дайана повернулася на сцену, щоб зіграти головну роль у постановці "The Primary English Class".

У 1977 році Вуді Аллен випустив свій четвертий фільм із Кітон - "Енні Холл". Це був автобіографічний портрет пари, казка про пошук рідної душі. Дана картина підняла комедії на новий рівень. Не тільки "Енні Холл" отримав Оскар, але й Кітон була удостоєна статуетки як Найкраща акторка. У цьому ж році вона зіграла головну роль в суперечливій драмі Річарда Брукса "У пошуках містера Гудбара".

Ще дві роботи з Вуді Алленом: "Інтер'єри" і шедевральний "Манхеттен". Коли пара розходиться, Кітон починає роман із відомим актором, продюсером, сценаристом і режисером Уорреном Бітті. Вони знялися разом у його фільмі "Червоні" 1981 року.

Наступним хітом стала комедія Чарльза Шайера "Бебі-Бум", де Дайана Кітон зіграла головну роль. Наприкінці восьмидесятих актриса також зайнялася режисурою. Вона зняла документальний фільм "Рай" (а також була сценаристом), кілька епізодів "Чайна-Біч" і "Твін Пікс", а також комедійну драму з Енді МакДауелл "Божевільні герої".

У 1990 році виходить завершальна частина "Хрещеного батька". А роком пізніше - комедія зі Стівом Мартіном "Батько нареченої". Потім була комедія "Клуб перших дружин" із Голді Хоун і Бетт Мідлер, після чого Кітон номінувалася на Оскар за роль у драмі Джеррі Цакса "Кімната Марвіна" з молодим Леонардо ДіКапріо. Після цього актриса з'являлася в однотипних фільмах, подібних "Любов за правилами і без", "Тому що я так хочу", "Шалені гроші", "Найближчий друг" та ін.

Також Дайана Кітон була продюсером картини Гаса Ван Сента "Слон", яка завоювала Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю.

Актриса не була заміжня. У неї двоє прийомних дітей - дочка Декстер і син Дюк.