Гаррісон Форд

Американський актор і продюсер.

Харрісон Форд народився 13 липня 1942 року в Чикаго, штат Іллінойс, США, у родині акторів Крістофера і Дороті Форд. У актора є молодший брат Теренс. Харрісон навчався у Старшій школі "Maine East" в Парк-Рілд, Іллінойс. У цей же час він приєднався до бойскаутів. Після цього Форд вступив до Коледжу Ріпону, штат Вісконсін. Звідти майбутнього актора відрахували за прогули. В останню чверть свого перебування в цьому навчальному закладі Харрісон відвідував курси гри на сцені, щоб побороти свою сором'язливість. У 1964 році Форд перебрався в Лос-Анджелес, де спочатку намагався влаштуватися ведучим на радіо, а зазнавши невдачі підписав контракт з "Columbia pictures". У перші роки його не вважали за хорошого актора, адже багато сцен із ним навіть вирізали. Пізніше Харрісон розірвав контракт і перейшов на студію "Universal", але з народженням синів вирішив знайти щось прибутковіше і надійніше. Так Форд став дуже відомим теслею з пристойним заробітком, поки в 1971 році його клієнтом не став Джордж Лукас.

Дебют актора в кіно був в 1966 році з фільму "Смертельна сутичка на каруселі".

Першою по-справжньому великою роллю в кар'єрі Харрісона став персонаж Хана Соло в картині "Зоряні війни: Епізод 4 – Нова надія" (1977). Пізніше він з'являвся в інших частинах фрашизи: "Зоряні війни: Епізод 5 – Імперія завдає удару у відповідь" (1980), "Зоряні війни: Епізод 6 – Повернення джедая" (1983), "Зоряні війни: Епізод 7 – Пробудження сили" (2015).

За 1979-1982 роки в фільмографії Форда з'явилося відразу кілька культових стрічок: "Апокаліпсис сьогодні" (1979), "Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега" (1981), "Той, що біжить по лезу" (1982). До ролі Індіани Джонса актор пізніше повертався у продовженнях "Індіана Джонс і Храм долі" (1984), "Індіана Джонс і Останній хрестовий похід" (1989), "Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа" (2008).

У 1986 році американець отримав номінацію на "Оскар" за "Найкращу чоловічу роль" фільму "Свідок".

Протягом 1993-2002 років Харрісон узяв участь у таких картинах, як "Втікач" (1993), "Літак президента" (1997), "Шість днів, сім ночей" (1998), "Що приховує брехня" (2000), " К-19 "(2002).

Період з 2010 по 2015 роки для Форда запам'ятався стрічками "Доброго ранку" (2010), "Ковбої проти прибульців" (2011), "Параноя", "Гра Ендера" (обидві 2013), "Нестримні 3" (2014), "Століття Адалін "(2015).

Харрісон Форд тричі був одружений: з Мері Маркард (два сина), зі сценаристом Меліссою Метісон (дочка і син) і з акторкою Калістою Флокхарт (один син).