Клаус Марія Брандауер

Австрійський актор і режисер. 

Народився в місті Бад-Аусзеє, Австрія. Справжнє ім'я – Клаус Штенг. 

Вивчав теорію музики і драматичне мистецтво в театральному інституті Штутгарту. Акторський дебют відбувся в 1962 році. З 1972 член трупи "Вайнерського Бургтеатра" у Відні. З 1975 грає на сцені "Зальцбургського фестшпіле". 

Прекрасний театральний актор, Брандауер відносився до кінематографа скептично і першу роль у кіно зіграв в 28 років у фільмі "Зальцбургська банда" (1972) реж. Лі Кечина. В 1975–1978 працював у театрі і на телебаченні, де знявся в шести телесеріалах. Лише через сім років після кінодебюту Брандауер отримав перші позитивні відгуки кінокритики, блискуче зігравши німецького дипломата в картині "Жовтневе воскресіння" (1979) реж. А.Ковача, класика угорського кіно. Саме завдяки угорським кінематографістам австрієць Брандауер став кінозіркою першої величини. 

Всесвітню популярність і премію в Каннах "за головну чоловічу роль" Брандауеру приніс фільм "Мефісто" (1981), знятий угорським режисером І.Сабо по одноіменному роману К.Манна (1906–1949). Роль у цьому фільмі відкрила Брандауеру двері в світове кіно. "Мефісто" – перший фільм з "німецької трилогії" Сабо. Продовженням теми "історії однієї кар'єри" з'явилися фільми "Полковник Редль" (1985), "Патріот для себе" і "Хануссен" (1988), в кожному з них Брандауер зіграв головну роль. 

Брандауер зіграв у кіно близько 50 ролей, багато раз був удостоєний престижних міжнародних кінопремій. За роль барона Брора Бліксена у фільмі "З Африки" (1985) С.Поллака отримав премії "Оскар" і "Золотий глобус", Премію Британської кіноакадемії, премію нью-йоркської критики, національні винагороди. 

В 1989 Брандауер почав сам знімати кіно, виступаючи в якості сценариста, режисера і виконавця головних ролей. Його перша картина "Георг Ельзер – один з Німеччини" (1989) отримала декілька національних призів, проте ролі, зіграні Брандауером в "німецькій трилогії" Сабо, залишаються кращими в його кар'єрі актора. Логічним завершенням "історії однієї кар'єри" для Брандауера стали ролі Леніна у фільмі "Віра, Надія, Кров" (2000) і Юлія Цезаря у фільмі "Друіди" (2001). 

В 1980–1990-і роки Брандауер знімається в англійських, італійських, американських і російських фільмах. Найбільш помітні ролі зіграні ним в картинах "З Африки" і "Пекуча таємниця" (1988) британця Е.Біркина. Навіть прості ролі актор перетворює на яскраві роботи, що запам'ятовуються, як у фільмах "Ніколи не говори ніколи" (1983) І.Костнера, "Дітсадок" (1983) Євг.Євтушенко, "Російський будинок" (1990) австралійця Фр.Скепсі. 

В 1994 Брандауер зняв фільм "Маріо і чарівник" по новелі Т.Манна, який був представлений в конкурсній програмі XIX Московського МКФ. Був удостоєний престижної телевізійної премії "Еммі" і "Золотого Глобуса" за "кращу роль другого плану" в телевізійному серіалі "Представляючи Дороті Дендрідж" (1999).