Хай живе партійний кінематограф

Отже, старт даний. І наступного тижня в українському прокаті, буде вже цілих дві вітчизняних стрічки. Навіть рік тому це виглядало на фантастику, а ще кілька років тому критикувати "Мазепу" чи "Мамая" просто не піднімалась рука, аби не сполохати і не поховати український національний кінематограф у зародку. А тепер вже є з чого обирати і що критикувати.

Якщо визначати жанр фільму, спираючись на перші короткі відгуки про нього і вилучивши згадку про рекламний ролік, то вийде навіть не класична мелодрама, а щось близьке до романтичної комедії - жанру який вважається найпопулярнішим за загальною кількістю його шанувальників.

Романтична комедія про помаранчеву революцію? Комедія? Не вірите, сходіть перевірте. Але майже повна зала часом заходилася від сміху. Ну, правда, до смішних сцен традиційно потрапили еротичні сцени кохання головних героїв (до речі, вельми цнотливі), але природу цього явища (сміху над еротичними сценами) я вже досліджувала минулої осені.

Отже, головна претензія "бувалих революціонерів" - це надмірна гламурність, легкість та навіть легковажність, з якою герої наражаються на небезпеку, легкість, з якою вирішувались їх проблеми. Фільм позіціонується як чергова історія Ромео і Джульєтти (автор "Мамая" Олесь Санін так само говорив про свій фільм), але проблема належності героїв до різних світів вирішується також досить легко і навіть непримиренні батьки зрештою приймають вибір своїх дітей.

- У нас були зовсім інші настрої в той час, - каже Євген, - щоправда ми здебільшого не стояли на Майдані, а їздили спостерігачами по регіонах, там такого карнавалу не було.

- Та ладно, ми стояли під адміністрацію президента, і теж серце стискалося від страху, моя сестра навіть плакала, - каже Наталя, що відстояла революцію від першого до останнього часу. - Але мені таке подобається. Хай буде все красиво і про кохання. Але той Мороз серед палаток - це вже якось надто очевидно.

Дійсно поява Мороза, який підходить до головних героїв, що мешкають у наметовому містечку, і починає "віщати" про розумне, добре та вічне в контексті помаранчевої революції не залишає сумнівів щодо власника найбільших інвестицій у стрічку. Тай самі продюсери на початку фільмування не приховували, що одним з інвесторів виступає Соціалістична партія України.

У "Помаранчевого неба", до речі, рекордно малий бюджет у 2,5 млн. грн.. Але, вочевидь, знімальна група, ефективно скористалася адмінресурсом, бо стрічка не виглядає дешевою. Тут і справжні БТРи, що женуть до Києва у бойовій готовності, і гори новенької помаранчевої атрибутики, і, нарешті, справжня і безкоштовна масовка на Майдані. Адже група отримала дозвіл знімати під час річниці помаранчевої революції. І головна героїня по справжньому подарувала квіти справжньому Ющенку, коли він піднімався на справжню, не бутафорську, сцену. Єдине з чим трохи не попали - це погода. Бо більшість днів наметове містечко стояло на снігу та холоді, а у стрічці - часом все виглядає просто як літо (що поробиш знімальний графік, є знімальний графік, до того ж він залежав від дозволу на зйомки на нічному Майдані, коли можна було перекривати вулиці).

Якість картинки також заслуговує на комплімент. Звичайно, це не естетський Мамай - де ця картинка була основною перевагою, але російський оператор Улугбек Хамраєв спрацював добротно. Може, скептично налаштованим хлопцям і різала око надмірна гламурність і яскравість жовто-помаранчевих кадрів, але мене це не дратувало.

Акторська гра теж досить професійна, без геніальних знахідок, але на рівні. Та, актори нажаль, здебільшого російські. З українських зірок - Олексій Вертинський, який здається, сьогодні відібрав титул українського кіноактора номер один у Богдана Ступки. Адже Вертинський примудрився знятися у всіх трьох пост революційних фільмах. Українка виконує головну жіночу роль - дівчинки Іванни (Лідія Оболенська), активістки "Пори", в яку і закохався Марк (Олександр Лимарєв) - син київського губернатора Задухи (Микола Чендяйкін).

Герої стрічки говорять українською та російською (хто якою), що, в принципі, відповідає нашим реаліям. Втім, Марку та Іванні різномовність не заважає віддаватися романтичним почуттям і на фоні революційних подій підніматися в небо на помаранчевій повітряній кулі.

До речі, у такий спосіб завойовував серце коханої та норовливої Франчески Джакомо Казанова у однойменній голівудській стрічці, що вийшла в прокат у минулому місяці. Тобто голівудом трохи відгонить та російськими серіалами теж. Особливо, коли у кадрі Микола Чендяйкін. А повний Голівуд настає, коли герой Чендяйкіна- київський губернатор Задуха приходить у наметове містечко і рубає дрова поруч із сином, який оселився там замість того, щоб поїхати навчатися до Лондону.

Є ще кумедний фін Віллі Хаапсало ("Зозуля", "Особливості національної охоти (риболовлі)"), що грає Федю - "сумніваючогося" чоловіка сестри головної героїні. Він сумнівається протягом фільму, а наприкінці також пов'язує на голову помаранчевий шарфик. Віллі, що вже давно опанував російську, у фільмі, навіть говорить пару слів українською.

І як водиться, у романтичних комедіях, все закінчується загальним паруванням та народженням дитини. Причому практично на Майдані під час переможної речі Ющенка-президента.

Всі вище перераховані події відбуваються під цілком романтичну та мелодраматичну музику "Океану Єльзи". Музика знайома, але від того не менш зворушлива. Вона підходить, адже вона звучала протягом всієї революції . Дивно, що на кінобарикадах не засвітився і сам Славко Вакарчук.

Як би там не було, а більшість глядачів виходили з зали у піднесеному настрої. Втім, за аудиторією фільм скоріше жіночій, ніж чоловічій. Радісних жінок було більше. Хоча і сценаристу іншого постреволюційного фільму "Прорвемось" Павлу Солодьку, здається, стрічка також сподобалась.

- Як тобі фільм? - ловлю Павла на виході з зали.

- Супер!

- Ваш кращий, чи гірший?

- Не можна порівнювати. Наш інший. Тут мелодрама, а у нас бойвик.

А зранку я прокинулась із відчуттям, що треба бігти на виборчу дільницю і перевірити своє прізвище у списках, адже вибори таки скоро....