Джулія Робертс

Американська актриса і продюсер. 

Народилася в Атланті, Джорджия, США. Повне ім'я - Джулі Фіона Робертс. 

Майбутня актриса стала третьою дитиною в сім'ї, окрім старшого брата Еріка і сестри Лізи. Батько Джулії, Уолтер Грейді Робертс, був продавцем водяних матраців і одночасно актором і письменником з  ірландським, шотландським, валлійським і англійським корінням. Мати Джулії, Бетті Лу Бредемас, працювала секретарем в церковному приході. 

З 13 років Джулі Робертс працювала офіціанткою в піцерії, відвідувала Початкову школу Фітцхью Лі, Середню школу Гриффіну і Коледж Кемпбелл в Смірні. Кілька разів вона брала участь в місцевому конкурсі краси, проте далі  фіналу ніколи не проходила. У шкільні роки вона настільки була вражена акторськими успіхами старшого брата, що почала брати участь в місцевих любительських постановках. 

Після закінчення школи в Смірні Джулія поступила в Університет штату Джорджия і вирішила переїхати до сестри у Нью-Йорк, щоб спробувати себе у кіно. В Нью-Йорку вона підписала контракт з модельним агентством "Click" і почала відвідувати курси акторського мистецтва. 

У кіно дебютувала роллю у фільмі "Задоволення" (1988). Пізніше Джулія знялася у фільмах "Містична піца" (1988) і "Червоний, як кров" (1989). Вже наступна роль Джулії Робертс заставляє критиків і глядачів говорити про неї як про одну з найбільш багатообіцяючих актрис Америки. Робертс отримує другорядну, але важливу роль Шелбі Летчері, смертельно хворої на діабет дівчини, яка готується зіграти своє весілля, у фільмі "Сталеві магнолії" (1989). Фільм стає великим прокатним хітом, а Робертс виграє "Золотий глобус" і номінується на премію "Оскар" в категорії "Краща актриса другого плану". 

Після  ролі у фільмі "Красуня" (1990, номінація на "Оскар" і премія "Золотий глобус") і феноменального успіху цієї картини по всьому світу, Джулія Робертс стає повноцінною кінозіркою. На початку 1990-х років Робертс випускає декілька "серйозних" фільмів підряд: "У ліжку з ворогом", "Померти молодим", "Капітан Крюк", "Справа про пеліканів". У цей період в кар'єрі Джулії настало затишшя. 

Повернення актриси у кіно стало більш ніж тріумфальним. Романтична комедія "Весілля кращого друга" (1997, номінація на "Золотий глобус") знов показало глядачам Джулію такою, якою вони її полюбили: іронічною комедіанткою із заразливим сміхом і широкою посмішкою. Фільм став фаворитом і у критиків. 

Потім послідувало ще декілька успішних картин, таких як "Ноттінг Хілл" (1999), "Наречена втікачка" (1999), "Одинадцять друзів Оушена" (2001). 

Проте справжнім тріумфом Джулії Робертс стала біографічна роль у фільмі Стівена Содерберга "Ерін Броковіч" (2000). Фільм, не лише користується великим успіхом у глядачів, але і приносить творцям п'ять номінацій на премію "Оскар", один з яких отримує Джулія. Вручення їй золотої статуетки остаточно закріпило її статус як головної кінозірки Голлівуду і загальної "улюбленниці Америки". 

Знімалася в таких картинах як "Мачуха" (1998), "Мексиканець" (2001), "Улюбленці Америки" (2001), "Посмішка Мони Лізи" (2003), "Близькість" (2004), "Війна Чарлі Уілсона" (2007), "Нічого особистого" (2009), "Їсти, молитися, кохати" (2010) і багато інших. 

4 липня 2002 року Джулія вийшла заміж за кінооператора Деніела Модера.