На своїй чужій землі - рецензия на фильм Брама

Войти через
Регистрация
 
На своїй чужій землі
 
Фильм Брама

Не потрібно від біди втікати.

Потрібно навчитись жити з нею

«Брама»

Українське кіно, думаю, вже пройшло шлях первинного становлення, і зараз починає викристалізовувати вже діленням по течіям, при цьому з досить сильною реалістичною тенденцією, на чому автори стрічок особливо і не наголошують. Однією з таких – в контексті соціального реалізму, надзвичайно сильною стрічкою можна назвати стрічку «Брама» (зняту за підтримки Держкіно України), яка була представлена четвертого липня в кінотеатрі «СінемаСіті» акторським колективом та власне її натхненниками - драматургом Павло Ар’є (за п‘єсою «На початку і прикінці часів, або Баба Пріся») та режисером Володимиром Тихим.

…Отже, Чорнобильска Зона та залишки невеличкого селища поблизу Прип‘яті. В ньому живе одна єдина сім‘я – баба Пріся, її дочка Слава Савченко, та трохи чудний її син – Вовчик. Загалом, їх життя – це суцільна боротьба за виживання, в якій теж далеко не все однозначно. Так, голова сім‘ї – Пріся – вона аніскілечки не обтяжена випробуваннями – для неї все навколо – казки та легенди, обряди та чари, - тім більш коли є гриби, які відкривають «браму». Навіть аварія на ЧАЕС для неї – легенда, яка стала результатом змови… Проте для Славки та Вовки – Зона – це життя поза цивілізацією, без її благ, життя поза законом, життя, що є іграшкою для чужаків, для яких зона – розвага, де можна полювати не тільки на дичину, а і на тих, хто повернувся.

Жінка крутить роман з заїжджим міліціонером (на дворі – 1996) Василем, а син все намагається знайти друзів (з його оповідей) серед сталкерів. Проте одного разу він отримує поранення і всім героям потрібно викласти карти, заглянути в своє минуле.

…Якщо говорити прямо, то «Брама» - це намагання переосмислити образ «двічі маленької» людини – по перше, та що не належить до елітної касти «суддів, депутатів, прокурорів», що живуть однозначно поза законом, а по друге – вигнанців, «переселенців», яких не приймає нове оточення, виштовхує з відчю знову у Зону.

По-третє, їм недоступні основні куці гарантії – пенсії, медична допомога.. І власне, саме страшне – що це ламає людину, проте ті, як Пріся – що пережила Голод 1933 та німецьку окупацію, ставши героїнею радянського партизанського загону – мають шанс вижити і намагаються дати шанс близьким, і зараз виклик не менш страшний, аніж в лиховісні години… Сюжетна лінія надзвичайно прониклива, цільна, - з діленням на глави. і поряд з картинами виживання, ми бачимо такий собі чудово візуалізований світ «міфів зони», що часто перетікає в гротескні форми - проте з запитанням – це реальність чи візуальне відображення гри уяви героїв…

Гра акторів. Так, звісно Ірма Вітовська зробила неймовірне – постарівши у кадрі на сорок років, зігравши вісімдесятирічну жінку, персонажа з неймовірною самовіддачею, без тіні фальші, персонажа, який споглядає історію країни чесно – багатостраждальну, де на кожному оберті історичного маховика йшлося в більшості про виживання, проте – без внутрішньої злоби…ЇЇ дочку – Славку Савченко – що її зіграла акторка Віталіна Біблів - це жінка, яка страждає від важкого, невлаштованого життя, в буднях вона заклопотана буденними справами(вибачте за каламбур), і – дивакуватим сином. Доречі, жіночі персонажі виглядають куди більш сильними, аніж чоловічі – син Вовчик і коханець міліціонер Василь, які так чи інакше намагаються плити за течією, не можуть дати прямого бою а чи життю, а чи несправедливості…

Як висновок. «Брама» - це не вповні реалістичне кіно, так само вона ще меншим є «етно-жахастиком», бо найбільшим жахом є саме життя героїв. Так, це актуальна стрічка, вдвічі актуальна в контексті сучасної проблеми «переселенців» зі Сходу України, що стали жертвами спочатку збройного конфлікту, а потім, як і тоді «чорнобильці», часто зустрічають навіть на офіційному рівні – неспрйняття, ворожнечу, стикаються з матеріальними проблемами та проблемами адаптації. І більше – «Брама», це та стрічка, з якою так чи інакше – в прокаті чи після нього – потрібно хоча б ознайомитись. Бо справді – іноді для всіх нас може бути пізно.

Рецензия на фильм Брама 1  
Комментарии
 
Имя
26 марта 2019
Ваш комментарий

Подписаться на отзывы

Другие рецензии автора

Повстання тіней

Від володаря премії «Оскар», режисера Джордана Піла і авторів шокуючого трилера «Пастка»… Родина вирушає до пляжного будинку, щоб відпочити...

— 26 марта 2019

 
Молодість назавжди

перший повнометражний танцювальний екшн українського виробництва. Стрічка розповідає про танцювальні пригоди танцюриста зі Слов"янсьа, який...

20 марта 2019

Історія Дива

Винахідлива Джун створила модель особливого місця, де панує справжня магія – неймовірного парку атракціонів. Та дівчинка навіть не...

13 марта 2019

 
Тарас і Пустеля

Фільм розповідає про Тараса Шевченка на засланні, перед самим його звільненням з солдатщини. Сюжет фільму побудований на історії...

10 марта 2019

Воїтелька двох світів

Відважна льотчиця Керол Денверс стає однією з найпотужніших супергероїнь і усвідомлює своє справжнє призначення. З невеликою групою...

06 марта 2019

 
Оценка автора
7,5 Рейтинг
фильма
Всего оценок: 100



fk tw