Кіно, яке долає кордони

Від 21 травня в столичному кінотеатрі «Київ» демонструватиметься ретроспектива Амоса Гітая - багаторазового учасника конкурсних програм Каннського та Венеціанського кінофестивалів, володаря багатьох почесних нагород:

- дві Премії ЮНЕСКО на Венеціанському МКФ за фільм «Сіон» (1999) та фільм «11 вересня» (2002);

- Приз Франсуа Шоле на Каннському МКФ за фільм «Кіпур» (2000);

- Нагорода СinemAvvenire – Кіно за мир у всьому світі за фільм «Земля обітована» (2004).

Народився 11 жовтня 1950 року в Хайфі, у родині архітектора Муніо Вейнрауба та колишньої сіоністки Ефратії Маргаліт. Вивчав архітектуру у Хайфі та Каліфорнійському університеті Берклі.

Був учасником арабо-ізраїльського конфлікту 1973 року, де почав фіксувати навколишні події на свою відеокамеру. Під час конфлікту, якраз у день народження режисера гелікоптер, на якому він летів, був збитий, а один із членів екіпажу загинув. Цей випадок спонукав Гітая покинути архітектуру і зайнятися режисурою і пізніше ліг в основу його фільму «Кіпур».

Гітай починає знімати перші короткометражні фільми. Подорожуючи Ізраїлем, США та Францією, створює багато стрічок на соціальну тематику. У 1979 році ізраїльське телебачення відмовляє режисеру у показі його фільму «Будинок». Утім, фільм здобуває успіх на кількох фестивалях і швидко стає відомим. Черговий фільм Гітая, «Польовий щоденник» (1983) знову зазнає втручання цензури, після чого режисер переїжджає до Франції, де завершує роботу над стрічкою і де працює наступні 10 років. У Франції Гітай зняв кілька повнометражних художніх стрічок, зокрема, свій перший художній фільм «Естер» (1986) за мотивами біблійної історії. Продовженням цього фільму стають стрічки «Берлін-Єрусалим» (1989) та «Голем» (1992).

У 1993 році разом із родиною повертається до Хайфи, де починається найбільш продуктивний період його творчості. Упродовж 10 років Гітай знімає 15 документальних та художніх фільмів. Перша частина трилогії про ізраїльські міста, «Деварім», знята у Тель-Авіві, символізує його повернення на батьківщину. Наступні дві частини створено в Хайфі («День за днем», 1998 рік) та в Єрусалимі («Кадош», 1999 рік).

У 2000 році знімає повнометражний фільм «Кіпур» про власний військовий досвід.

Стрічки «Рай» (2001) та «Кедма» (2002) про створення Ізраїлю демонструють формування його ідеологічних та історичних засад.

Не оминає Гітай і тему тероризму, у 2002 році презентуючи фільм «11 вересня».

У картині «Аліла» (2003) режисер показує сучасне ізраїльське суспільство, простежуючи долю мешканців будинку в Тель-Авіві.

«Свята Земля» (2004) та «Вільна зона» (2005) – перші дві частини трилогії про ізраїльський кордон та його мешканців.

«Новини з дому» (2006) – останній на сьогоднішній день документальний фільм Гітая, в якому простежується історія одного будинку в Західному Єрусалимі та його мешканців.

Під час роботи над фільмами співпрацює переважно з французькими компаніями. За стилем його роботи схожі на стрічки Тарковського і Сокурова.

Ретроспективи фільмів Амоса Гітая демонструвалися у Франції, Британії, США, Німеччині та Іспанії.

Також фільми ретроспективи Амоса Гітая буде показано в Одесі (кінотеатр U-Cinema, від 24 квітня) та Львові (кінотеатр «Кінопалац-Коперник», від 22 квітня).