Венеціанський кінофестиваль

Кіно від самого свого початку вважалося вкрай важливим ідеологічним інструментом: зайвим доказом цього є той факт, що найстаріший кінофестиваль світу – Венеціанський – було засновано за ініціативи відомого диктатора Беніто Муссоліні.

Mostra internazionale d'arte cinematografica di Venezia (Венеціанський Міжнародний фестиваль кінематографічного мистецтва) зараз проводиться на щорічній основі, в історичному Палаці кіно на венеціанському острові Лідо.

Головним призом фестивалю є «Золотий лев», який завдячує своїм іменем головному символові Венеції – леву базиліки Святого Марка. «Золотий лев Святого Марка» входить до трійки найважливіш європейських кінематографічних призів – разом з «Золотою Пальмовою гілкою» Каннського фестивалю та «Золотим ведмедем» фестивалю Берлінського.

Перший Венеціанський кінофестиваль, який тоді носив назву Prima Esposizione Internazionale d'Arte Cinematografica (Перша міжнародна виставка кінематографічного мистецтва), пройшов від 6 до 21 серпня 1932 року. Ідея проведення фестивалю, підтримана Муссоліні, належала президентові Венеціанської Бієннале графу Джузеппе Вольпі ді Місурата, скульпторові Антоніо Мараїні та Лючіано Де Фео, генеральному секретареві Istituto internazionale per il cinema educativo (Міжнародного Інституту освітнього кіно), який також був першим директором та відбірником фестивалю.

Перший венеціанський фестиваль пройшов на терасі готелю «Ексцельсіор» на острові Лідо. Фестиваль тоді не мав конкурсного характеру, тож фільми просто демонструвалися публіці. Не дивлячись на це, показані тоді фільми стали незаперечною класикою світового кіно: серед них «Заборонене» Френка Капри, «Гранд Готель» Едмунда Гулдінга, «Чемпіон» Кінга Відора, перший і неповторний «Франкенштейн» Джеймса Вейла, «Свободу нам» француза Рене Клера та низка інших фільмів таких видатних режисерів, як Рауль Уелш, Ернст Любіч, Ніколай Екк, Говард Хоукс, Моріс Турнер та Анатоль Літвак.

Зірки того часу, які зіграли головні ролі в продемонстрованих фільмах, забезпечили фестивалю неочікуваний успіх: фестивальні покази відвідали більш ніж 25 тисяч глядачів. Вони побачили найбільших зірок тієї епохи: Грету Гарбо, Кларка Гейбла, Фредріка Марча, Джемса Кегні, Джона Беррімора, Джоан Кроуфорд, Вітторіо де Сіку та великого Боріса Карлоффа, який увійшов до історії завдяки першому виконанню ролі Франкенштейна.

Першим фільмом, що його було показано на фестивалі, став «Доктор Джекілл та містер Хайд» Рубена Мамуляна – сталося це ввечері 6 серпня 1932 року. Перший італійський фільм - Gli Uomini, che mascalzoni! Маріо Камеріні з Вітторіо де Сікою в головній ролі – був представлений публіці 11 серпня 1932 року.

Не зважаючи на відсутність журі та призів, фільми без нагород не залишилися: було проведене опитування фестивальної публіки, за результатами якого кращим режисером було визнано радянського режисера Ніколая Екка за фільм «Путівка до життя». Фільм Рене Клера «Свободу нам» було визнано найкумеднішим фільмом, Фредрік Марч був названий кращим актором, Хелен Хейз – кращою акторкою, а фільм, в якому вона виконала головну роль – «Гріх Мадлон Клоде» Едгара Селвіна – був названий найзворушливішим фільмом фестивалю.

Другий Венеціанський фестиваль відбувся лише через два роки, адже в той час кінематографічний фестиваль був невід’ємною частиною Венеціанської бієнале і чітко дотримувався періодичності свого родича. Другий фестиваль значно змінився у порівнянні з першим – він став конкурсним, але це вже предмет окремої статті.