Некоректно конкретний Олександр Баширов (інтерв'ю)
Його можна побачити у багатьох знакових фільмах російського кіно. Олександр Баширов – це втілення на екрані смутності і нервозності переламу епох. Його блаженні персонажі лиш здаються вигаданими. Після нетверезої, але змістовної прес-конференції актор незважаючи на всі внутрішні протиборства дав невеликий ексклюзив, де поводився абсолютно ідентично із тими героями, яких ми роками бачимо на екранах. Стрічка Олега Флянгольца «Байдужість», завдяки якій Баширова побачила публіка кінофестивалю «Молодість», ностальгічна кінозамальовка, яка демонструє набір химерних історій прив’язаних до 60-их років. Фільм став переможцем цьогорічного фестивалю «Кінотавр». Про кіно в розрізі з життєвою філософією Баширова далі.Чим для Вас особисто є фільм "Байдужість": ностальгією за епохою відображеною на екрані чи просто можливістю донести до глядача творіння, яке в певний момент було забутим (авт. Стрічка була розпочата ще у 1989, але в силу певних обставин закрита до 2011) ?
Це моє природне бажання бути безкористним до самого розуміння кіно. Мені легко і завжди весело жити в формі реалізації того, що я бачу. Насправді цей фільм не є фільмом. Я не очікував, що фільм відбудеться остаточно. Я дуже багато знімаюся, роблю якісь проекти від душі і з любов'ю зі своми друзями і це не означає, що має якесь відношення до кіно.
Це просто творча реалізація?
Ні, ні це не просто спосіб проявити себе. Це життя. Життя полягає не в тому що я проявляю себе поетом, художником або актором. Це просто різноманіття того що є частина мене. На цьому місці я маю кіно. Це ж не проблема. Проблема в тому, що я хочу бути безсмертним, дивовижним. Я хочу бути чарівником. Я багато для цього роблю.
Чи задоволені Ви тим, як склалась Ваша кінематографічна доля?
Якщо чесно сказати, то звичайно я не радий. Багато разів не радий. Все погано. І в мене немає ніякого майбутнього. Майбутнього в такої людини як у мене немає. світ абсурдний, нещадний. Сьогодні присутня колективна жага успіху. І я не можу з цим змириться. І я знаю, що той образ який демонструю на екрані і в мас-медіа, такого панка відчайдушного, неможливо вітати. Вітають інших людей. Мій шлях - це шлях жертви.
Ви жертвуєте власною творчістю?
Я всім жертвую: репутацією і всім чим завгодно. Я хочу сказати людям: «Живіть…»
Без пафосу?
Живіть з пафосом. Я гавно, я поганий, але ви повинні бути хороші.
Як ви вважаєте: Ви актор різноплановий чи характерний?Слухай, я не вважаю себе актором. Я просто не знаю цієї професії. Я працюю за гроші. І мою природню чарівність використовують. Зараз відбувається деградація, що я не бачу людини подібної мені. Я не актор, я просто беззаконник. Я кажу вам: «Так, я актор, я персонаж, я образ. Пішли ви в дупу!»
Який вплив на вашу кар’єру мав режисер Сергій Соловйов? (авт. Баширов знімався у багатьох стрічках режисера: «АССА», «Чорна троянда емблема печалі, червона троянда емблема кохання» і т.д.)
Величезний вплив, тому що є поняття свобода. У мене таке щастя було, коли я зрозумів що є реальна свобода.
Яких режисерів Ви б зараз виділили в новому російському кіно?
Костомарова виділив би (авт. Павло Костомаров оператор). Виділяю всіх своїх друзів, всіх хто бездоганний. Але, крім мене взагалі нікого немає, всі жадібні і дурні. А ті, хто мої друзі класні люди. Ось наприклад Олександр Бородянський. Я його дуже сильно поважаю..
А Балабанов? (авт. Баширов грав у фільмі «Вантаж 200»)
Само собою зрозуміло.
Ви говорите, що негативно ставитеся до акторського навчання, правильно?
Так, звичайно.
Яким способом повинні народжуватись актори: випадково чи все ж повинна бути освіта?
Це методика, а потрібно планувати завдання. Людина повинна думати про майбутнє. Ті, кого зараз набирають – вони підведені під стандарт, відбувається певна уніфікація. Це нудьга. Я не хочу цим займатися і не хотів, бо мені насрати. Все що відбувається має певну позицію. Все погано. Чим гірше російське кіно, тим воно краще для мене. Гавно мусить плавати.
У Вас є улюблений фільм? Ви дивитесь кіно вдома?
Я просто показую улюбленій дівчині кіно, яке я люблю. Вона зводить мене з розуму. А потім ми лягаємо у ліжко.
Розмовляв Максим Івануха
Катя Зиновьева 1 листопада 2011
