Фільм Таро 2024
Молодість 43
 


"Молодість" оголосила переможців

43-ій МКФ "Молодість" добігає кінця. У кінотеатрі "Київська Русь" відбулася урочиста церемонія закриття фестивалю, де були нагороджені фільми-переможці.

Ґран-прі 43-го Київського міжнародного кінофестивалю "Молодість", головний приз та сертифікат на 80000 гривень отримав студентський короткометражний фільм "Людська маса" режисера Ґабріеля Ґоше з Великобританії.

Переможець міжнародного повнометражного конкурсу – фільм "Іло Іло" Ентоні Чена (Сінґапур) – отримав сертифікат на 2500 доларів США.

Спеціальні відзнаки здобули: "Хазяї" режисерів Аґустіна Тоскано та Езекіля Радускі з Аргентини – "За художнє втілення стосунків між слугами та хазяями та продовження традицій Бунюеля та Лоузі", а також "Торе танцює" Катрін Ґеббе з Німеччини – "За найкращий акторський ансамбль".

Найкращим фільмом міжнародного короткометражного конкурсу стала "Олійна лампа" Гу Вея, Франція.

Спеціальні відзнаки в цій категорії здобули: фільм "Ноа" Волтера Вудмена та Патріка Седерберґа з Канади – "За художній мінімалізм у розкритті драми віртуального спілкування" та "Свисток" Ґжеґожа Зарічного з Польщі – "За тонке та поетичне зображення повсякденного життя".

Перше місце у студентському міжнародному конкурсі посів фільм "Матір" Лукаша Остальського (Польща).

Спеціальну відзнаку журі "За найкращу акторську гру" (Вінсент Крюгер) отримав фільм "Сонечко" Барбари Отт, Німеччина.

Найкращим фільмом національного конкурсу визнали "Повернення" Олександра Ратія. Фільм отримав приз – сертифікат на 2500 доларів.

Спеціальні відзнаки національного конкурсу: "За майстерність викликати емоцію" – фільм "Дорога" Максима Ксьонди; "За гуманітарну іронію" – "З людського життя. Богема" Ганни Федоряченко; "За збереження традицій українського кінематографу" – "Помин", Ірини Цілик.

Дипломи екуменічного журі отримали короткометражка "Помин" Ірини Цілик (Україна) і повнометражний фільм "Вага слонів" Деніела Джозефа Борґмана (Нова Зеландія, Данія, Швеція).

Спеціальні відзнаки дісталися повнометражним фільмам "Золота клітка" (Дієґо Кемада-Дієса (Мексика, Іспанія) та "Хлопці, Ґійоме, до столу!" Ґійома Ґальєна (Франція, Бельгія).

Призу "Дон Кіхот" від журі кіноклубів удостоївся фільм "Сара воліє бігти" Хлої Робішо (Канада). Спеціальні відзнаки журі – "Хлопці, Ґійоме, до столу!" Ґійома Ґальєна (Франція, Бельгія) та "Освенцім у моїй голові" Ассафа Махнеса, Ізраїль.

Приз журі ФІПРЕССІ отримала стрічка "Іло Іло" Ентоні Чена (Сінґапур). Переможцем програми "Сонячний зайчик" став новий фільм польської режисерки Малґожати Шумовської "В ім’я...".

Спеціальний диплом конкурсу отримала стрічка "Ти кохатимеш мене завтра?" Арвіна Чена з Тайвані й фільм Анни-Марґаріти Альбело із США "Хто боїться Вагіни Вулф?".

Переможцем програми "Молодість - дітям" став фільм "Ракета" Кіма Мордаунта (Австралія, Лаос, Таїланд).

Спеціальними дипломи нагородили: "За найкращу історію" - фільм "Клара і таємниця ведмедів" Тобіаса Інайхена, Швейцарія; "За найкраще режисерське рішення" - українську стрічку "Іван Сила" Віктора Андрієнка.

Приз глядацьких симпатій отримав фільм "Хлопці, Ґійоме, до столу!" Ґійома Ґальєна (Франція, Бельгія).

43-й МКФ "Молодість" пройшов у Києві 19-27 жовтня. Символ та головний приз фестивалю – Скіфський олень. Цьогоріч на фестивалі було представлено близько 300 фільмів з більш ніж 60 країн. Українських фільмів в українському національному конкурсі налічувалося 23. У повнометражному конкурсі цього річ змагалося 12 стрічок. Спеціальний гість фестивалю – Ульріх Зайдль. У Києві показали його виставку "Рай: Любов. Віра. Надія", а також першу в світі повну ретроспективу. Конкурсна програма складалася з трьох блоків: міжнародний повнометражний, міжнародний студентський та національний конкурси. Альтернативні конкурсні програми – "Молодість - дітям" та "Сонячний зайчик". Уперше в історії фестивалю дитяче кіно сформувало повноцінну конкурсну програму із власним дитячим журі. У позаконкурсних програмах були представлені фільми скандинавського регіону, франкомовне та німецькомовне кіно, ретроспективна програма "Століття". Програма "Фестиваль фестивалів" зібрала переможців та призерів МКФ у Каннах, Берліні, Роттердамі, Сан-Себастьяні, Венеції, Локарно. Серед спеціальних подій показали українську прем’єру "Хворісукалюди" Юрія Речинського. Представити ще одну спеціальну подію, фільм "Борґман" Алекса ван Вармердама, номінанта на каннську Золоту пальмову гілку, приїхав актор Ян Бейвут. Канадський режисер Дені Коте представив лауреата Берлінале, стрічку "Вік і Фло зустріли ведмедя". Фестиваль пройшов у кінотеатрах "Київ", "Жовтень", "Кінопанорама" та "Київська Русь".
 

Така складна молодість

Хочеться вірити, що певна світова тенденція в тематиці кіно, екстрапольована і на добірку фільмів “Молодості”, зумовлена саме зацікавленістю режисерів, а не відчайдушним бажанням спекуляції найсокровеннішим. Згадана тенденція – це використання в сюжеті трагічних дитячих ліній: від складних чад “корпоративно збочених” батьків до немовлят, народжених від наркозалежних.

Скандинавска програма фестивалю цього року відкрилася фільмом шведської режисеркиЛізи Ланґсет "Готель". Дебютна стрічка Ланґсет “Піднесення”  була представлена у конкурсній програмі “Молодості” в 2011 році. Щодо її готелю, то це можливість сховатися від реальності , замінивши її на іншу, як можна замінити кімнату в готелі. Проблема полягає тільки в тому, що саме різниця між “змінити” і “замінити” відділяє повноцінного члена соціуму від проблемного.
Молода Еріка чекає первістка - вона готується до його появи, уявляючи щасливе майбутнє, котре так і не настає, адже через ускладнення при пологах дитина отримує невиліковне пошкодження мозку. Еріка не в стані впоратися в розчаруванням - вона відмовляється приймати реальність і бачити свого сина. Жінказаписується у групуз подолання життєвих труднощів, і в один момент разом із іншими проблемними відвідувачами вирішуєвлаштувати власну терапію і перетворити уявний готель в реальність. Вони підходять один одному, їхні проблеми взаємодоповнюються. Спочатку колектив просто усамітнюється, абивідпочити від зовнішнього світу, але поступово вони захоплюються своєю втечею настільки, що будь-яке зіткнення з реальністю стає для них нестерпним.
Фільм піднімає актуальні питання про те, чи повинна людина приймати правила соціуму і якщо так, то до якої межі.

Стрічка “Божа роса”Катаріни Мюкштайн (Швеція), яка цьогоріч відкрила повнометражну конкурсну програму фестивалю, розповідає про ще одну втечу.Ми бачимо на екрані відносини дочки Ясмін з неблагополучною матір’ю Евою, котра щойно вийшла із в’язниці і робить сумнівної успішності кроки, аби адаптуватися у “позав’язничному” світі.
Ясмін настільки воліє бути з біологічною матір’ю, що тікає від прийомних батьків і впрошує Евувирушитив триденну подорож до місць її дитинства. Здавалося б, усамітненість йде на користь стосункам дочки та матері, але Евавиявляється зовсім не готовою до ролі зразкової матері.
“Божа роса” – камерний і, можливо, занадто розмірений фільм про те, як дітям доводиться виховувати батьків, про другий шанс і про самотність.

“Іло Іло” Ентоні Чена (Сингапур) – один із найсильніших фільмів конкурсу, переможець однієї з програм Канн та, за словами експертів, досить ймовірний претендент на головний приз“Молодості” –інтровертнастрічка про стосунки всередині родини і суспільства, про складність життя, яке змушує постійно фінансово виживати, і про людську закритість.
Родина, що складається із батька, котрий терпить поразки в кар’єрній сфері, матері, котра ховає свою наївність за подобою агресивності, та підлітка, котрий в агресивності перевершив власну матір і котрий намагається дістати все і всіх, що потрапляється йому на шляху.
В розпал негараздів в родині з’являється Тері, робітниця і няня за сумісництвом. У неї своя сімейна драма – восьмирічна дочка, вимушено покинута на Філіппінах.От власне таке сплетіння долей породжує неочікувані для героїв метаморфози.
За словами самого автора, фільм є для нього частково автобіографічним і тому дуже близьким, а власне загадкове Іло Іло – це назва рідної місцевості колишньої няньки режисера.
Загалом візуальний ряд стрічки є досить нетривіальним та винахідлявим. Це в поєднанні з гармонійно-лаконічним сюжетом, мабуть, і підкупило як Канни, так і Київ.

“Пул-8”резонансного Аку Лоугімієса з Фінляндії – ще один фільм зі Скандинавської панорами і ще один фільм про неблагополучну родину. Дівчина Піке знову ж таки щойно вийшла із в’язниці, де відбувала покарання разом із восьмимісячною дочкою.  Здавалося б, тепер Піке, котра позбулася всіх шкідливих звичок, включаючи алкоголь і тяжкі наркотики, має впевнено йти стежкою покращення. Але їй дуже заважає батько немовляти, колишній-теперішній хлопець Піке. Сам хлопець характером своїм досить своєрідний – у вільний час він до (пів)смерті лупцює всіх, хто йому не пригледівся, або за кого йому заплатили. Звичайно ж, за правилами жанру на порятунок Піке приходить добрий коп. Є у цього копа ще один друг-коп, сюжетна лінія котрого показана глядачеві як побічна, щоправда ціль, з якою ця лінія додана до стрічки, може так і залишитися здогадкою.
Щодо жанру фільму, то розуміння його теж залишилось дуже нечітким. Тут є розтягнуті артхаусні сцени, перестрілки з Голлівудських бойовиків, детективна “заплутаність”, криваві сцени з трилерів.Здалося, що автор настільки сильно хотів розповісти нам свою історію, що зробив це дуже вже якось неструктуровано і невиравдано жорстоко.

Одна зі стрічок, що представила найтитулованішу програму “Фестиваль фестивалів” – “По розірваному колу”Фелікса Ван Ґрьоніґена (Бельгія, Нідерланди).Фільм знятий у формі трагічної балади, що акомпанується мелодійними звучаннями блюграсу.
У центрі сюжету – сімейна пара Еліза та Дідьє, котрі дізнаються про тяжку хворобу своєї єдиної семирічної дочки. Як основу фільм використовує радше змалювання, ніж оповідь.  Драматичність і чуттєвість кадрів досягається завдяки переважно крупним планам, бездоганній якості зображення та надзвичайно переконливій акторській грі. Ще один прийом, котрий включив у свій арсенал режисер – нелінійність сюжету. Глядача постійно перекидають від знайомства Елізи та Дідьє до їх сьогодення. Такі стрибки підсилюють враження від контрасту життя родини до і після хвороби дитини.
Стрічка сприймається як цілісна, музична, тендітна, і, головне, справжня.
 
"Секс, наркотики і податки" - реальна історія від скандинавського казкаря



23 жовтня на фестивалі "Молодість" у рамках "Скандинавської панорами" покажуть новий фільм Кристоффера Бое "Секс, наркотики і податки".

Інтелектуал, казкар, володар "Золотої камери" Канн за свій повнометражний дебют "Реконструкція", Бое зняв свій перший реалістичний фільм , який заснований на реальних подіях. Це історія дружби гедоніста - капіталіста і радикального ліберала: Сімона Списа, любителя психоделічних речовин, і Могенса Гліструпа, на перший погляд безневинного товстуна, який заснував легендарну Прогресивну партію Данії і підкорив виборців програмою "платити податки - злочин". Вони обидва радикали - у своєму прагненні до свободи і в її реалізації - сексі, наркотиках або грошах. Обидва - неординарні та смішні персонажі історії, які заслуговують на фільм.

Варто відзначити, що "Секс, наркотики і податки" - вже третій фільм , який Кристоффер Бое привозить на "Молодість". Раніше він показував у Києві свої стрічки "Все буде добре" і "Чудовисько".

"За двома зайцями " покажуть українською мовою




27-го жовтня в кінотеатрі "Київська Русь" в рамках фестивалю "Молодість" відбудеться показ легендарного фільму "За двома зайцями" з відреставрованої української фонограмою .

Фільм був знятий в 1961-му році саме українською мовою, але пізніше дубльований, а оригінальна фонограма вважалася втраченою. Однак виконавиця головної ролі Маргарита Криницина наполягала на тому, що українська фонограма збереглася і просила віддати її їй, щоб відновити оригінальну версію фільму.

"Полювання" на українську версію відомої комедії тривало кілька років. З 2010-го року було відомо, що українська фонограма перебуває на студії Довженка, але ніхто так і не бачив фільм в оригінальній озвучці. А через два роки в маріупольському фільмофонді знайшли ще одну версію фільму з українською мовою.

Тепер, на основі обох плівок Центр Довженка створив реставрировану україномовну версію фільму. Побачити її можна буде 27-го жовтня в кінотеатрі "Київська русь" об 11:50.

Зайдль: "Ми живемо в суспільстві диктатури краси"




Спеціальний гість фестивалю "Молодість" Ульріх Зайдль відкрив у Києві фотовиставку своїх робіт, присвячених трилогії "Рай", а також презентував повну ретроспективу своїх фільмів.

Сьогодні австрійський режисер поспілкувався з журналістами в рамках прес-конференції. Зайдль розповів , що створював "райську трилогію " разом зі своєю дружиною: "Я слав Вероніці чернетки, а вона вносила свої корективи".

"Сюжети моїх фільмів реальні, а через своїх героїв я пізнаю життя. Я їм довіряю", - зазначив режисер. Також Ульріх підкреслив , що важливу роль у його картинах грає живопис: "Ми живемо в суспільстві диктатури краси. Втім, ролі чоловіка і жінки не роз'єднані" .

На питання про авторське кіно Ульріх відповів: "Йому складно знайти свого глядача. Людина може тріумфувати в Каннах, але ніколи не побачити свій фільм у прокаті. Процес взаємодії такого кіно з глядачем розлагоджений".

Легендарна"Окупація" представлена в Києві



У рамках фестивалю "Молодість" хорватський режисер Лордан Зафрановіч презентував в Україні свій найвідоміший фільм.

69-річний Лордан Зафрановіч - представник так званої "Празької школи" - групи югославських режисерів, які в 60-70-х роках ХХ століття вчилися у празькій школі FAMU (Film and TV School of the Academy of Performing Arts).

"Окупація в 26 епізодах" - найвідоміша робота Зафрановіча. Історія про дружбу трьох молодих людей на фоні Другої світової війни була знята ще в 1978-му році і отримала номінацію на Каннському фестивалі, але в Україні вперше буде показана лише зараз. "Окупація" - перша частина трилогії Зафрановіча про Другу світову війну , яка демонструє звірства воєнного часу.

За словами режисера, він не був у Києві 33 роки і дуже радий повернутися сюди, щоб представити глядачам "Молодості" свій фільм. Зафрановіч розповів про те, як неоднозначно стрічка була сприйнята в Каннах, як на фестивалі в Каїрі її намагалися вкоротити вдвічі, але після незгоди авторів фільм був виключений з програми. А ось в Югославії картина пройшла дуже успішно, однак серйозно вплинула на долю режисера, якого звинувачували у надмірній відвертості фільму і занадто явно розставлених політичних акцентах.

"Кожен фільм має свій шлях і лишає по собі слід. Потрібно звертати на цей увагу на цей слід", - каже Лордан. - "У сучасному кіно немає такої ідеологічної напруги, - продовжив режисер - але кожен автор має звертати увагу на те, в який час він живе. Нині я працюю над сценарієм фільму про конфлікт між соціалізмом та капіталізмом. Мені важливо показати обманутість народів у постсоціалістичних країнах".

Зазначимо, що Спеціальною подією цьогорічного фестивалю є показ фільму "Окупація, епізод 27" режисера Паво Марінковіча, в якому розповідається про зліт Зафрановіча від талановитого невдахи до кінематографічного авторитету та його добровільне вигнання в Прагу.

Учасник "Молодості" нагороджений у Лондоні



Фільм "Іло Іло " - учасник повнометражної конкурсної програми 43-го фестивалю "Молодість" - на Лондонському МФК отримав приз за кращий дебют. Показ картини сінгапурського режисера Ентоні Чена в Києві запланований на 25 і 27 жовтня.

Творець "Іло Іло" особисто представить в рамках "Молодості" свій перший повнометражний фільм. Картина робить акцент на уразливих точках сучасної забезпеченої сім'ї - філіппінська покоївка потрапляє в сінгапурську сім'ю, але непередбачені економічні обставини порушують звичний хід їхнього життя.

"Переконливі режисура і сценарій, новаторський підхід автора", - так члени лондонського журі прокоментували своє рішення віддати "Іло Іло" приз.

Варто відзначити, що короткометражка Чена "Ан Ма" стала першим сінгапурським фільмом, нагородженим у Каннах. Фільм був удостоєний особливої відзнаки на 60-му Каннському фестивалі.

Номінанта Каннського МФК представили на "Молодості"



Актор Ян Бейвут представив на 43-му фестивалі "Молодість" фільм "Борґман".

Стрічка голландського режисера Алекса ван Вармердама в цьому році була номінована на Золоту пальмову гілку в конкурсній програмі Каннського МФК, а в 2014-му році увійде до числа претендентів на Оскар в номінації "Кращий фільм іноземною мовою".

"Борґман " - містичний трилер з елементами чорного гумору. У цій стрічці ван Вармердам звертається до одвічного питання природи зла, яке невід'ємно супроводжує існування людини. Режисер створює абсолютно реалістичний, але в водночас темний, зловісно-кумедний і дивний світ.

За словами Бейвута, він знайомий з Алексом вже п'ять років. Ван Вармердам запрошував Яна зніматися в театрі, проте в результаті був створений "Борґман". "Вармердам надзвичайно уважний до деталей. А почуття гумору у нього неймовірне", - зазначає актор.

"Борґман" буде показаний на "Молодості" 23-го жовтня, а незабаром вийде в український прокат. Зазначимо , що раніше всі фільми ван Вармердама демонструвалися на українському фестивалі.

Відкриття 43-го МКФ “Молодість”: надія для людей та люди надії



В суботу 19-го жовтня урочистою церемонією в черговий раз відкрилась одна з головних кіноподій країни – Київський міжнародний кінофестиваль “Молодість”. Вся церемонія пройшла у відтінку“серйозне крізь іронію”, а головним мотивом її стали надія та легкість.

Під час офіційної частини відкриття було ще раз оголошено основні програми фестивалю, членів міжнародного та національного журі(серед яких бельгійська режисер і продюсерМаріон Гензель та президент Одеського МКФ Вікторія Тігіпко).Традиційно організатори роздали нагороди за вагомий внесок у розвиток світого та вітчизняного кінематографу: їх особисто отримали відповідно австрійський режисер Ульріх Зайдль та українська актриса Наталя Сумьска.
Всі урочисті виходи на сцену та перерви між виступами супроводжувалися національними наспівами народного хору, що створювало атмосферу хвилюючого синтезу формальності минулого і свіжості сьогодення.

Щодо вже згаданого Ульріха Зайдля, то за час свого перебування у Києві він вперше  особисто представить повну ретроспективу своїх фільмів,  а також виставку власних фотографій, котра відкрилася паралельно з кінофестивалем.

Цьогорічним фільмом-відкриттям кіноподії стала стрічка культового польского режисера Анджея Вайди “Валенса: людина надії”. Картина, котра є досить успішною в контексті світових фестивалів і номінується від Польщі на гонку за Оскаром, традиційно для режисера має суспільно-політичну тематику. Фільм є своєрідною сюжетною паралеллю іншої відомої стрічки Вайди – “Залізна людина”, котра отримала Гран-прі у Каннах 1981 року. Під час церемонії було сказано, щофільм обрали для почесної місії відкриття фестивалю не випадково: він має принести свіжий подих надії українському суспільству.

В картині йдеться про непересічну постатьпольської політичної сцени 60-90-х років, екс-президента незалежної республіки Польщі, лаурета Нобелівської премії миру Леха Валенсу. Фільм в документально-художньо-біоргафічнійформі відбиває роки його політичної активності. Професійний електрик, Валенса почав свою суспільну діяльністьіз підтримки та організації страйків на корабельно-будівельному заводі у Гданську, де він працював на той час. Пізніше він разом із іншими ентузіастами спровокував хвилю масштабних робітничих страйків, що розгорнулися на всій території Польші на початку 80-х років.

Валенса перший в тоді ще радянській частині Європи домігся поступок від уряду (покращення умов праці) та припинення політичних репресій, зробивши значний крок для усунення радянького устрою всередині країни. Як каже сам герой стрічки “Я не політик – я електрик... Я кращий від інтелектуалів тим, що ті рішення, на які їм потрібно кілька днів роздумів, я приймаю за 5 хвилин”. Попри всю драматичність подій в Польщі у 70-80-х роках, фільм є досить легким для перегляду. Режисер звернувся до виграшної комбінаціївисокого рівня історії та її доступності для глядача.

Після перегляду фільму нам є чому повчитись у польскої громадськості: як у політичній сфері, так і у кінематографічній.

Щодо “Молодості”, то це був лише початок, stay tuned!