Джуд Лоу та Ума Турман поспішають на допомогу

До голови Де Ніро в журі основного конкурсу 64-го Каннського кінофестивалю приєдналися:

Мартіна Гусман, акторка, продюсер, Аргентина

Наньсунь Ши, продюсер, Китай

Ума Турман, акторка, сценаристка, продюсер, США

Лінн Ульман, письменниця, літературний критик, Норвегія

Олівьє Ассаяс, режисер, Франція

Джуд Лоу, актор, продюсер, Велика Британія

Махамат Салех Харун, режисер, Чад

Джонні То, режисер, продюсер, Гонконг-Китай

Мартіна гусман отримала освіту на факультеті прикладного мистецтва університету Буенос-Айреса і вчилася на курсах акторської майстерності разом з Карлосом Гандольфо. Мартіна Гусамн зіграла в трьох фільмах режисера пабло Траперо: Nacido y criado 2005 р., Leonera 2008 р., який приймав участь в основному конкурсі Каннського фестивалю 2008 р., та Carancho, що його було показано в секції «Особливий погляд» 2010 року.

Наньсунь Ши народилася в Гонконзі, отримала освіту у Великій Британії і потім працювала на легендарній кіностудії Cinema City. 1984 року разом зі своїм чоловіком – режисером Цуй Харком – відкрила власну продюсерську компанію Film Workshop Co. Ltd., яка випустила багато фільмів, які отримали широку відомість, зокрема, стрічку «Подвійна рокіровка», рімейк якої під назвою «Відступники» зняв Мартін Скорсезе.

Ума Турман народилася та виросла в США, навчалася акторській майстерності в Professional Children's School, де була помічена декількома нью-йоркськими імпресаріо. Першу роль зіграла в 1988 році у фільмі Johnny, be Good, після чого в тому ж році отримала ролі у фільмах, які отримали широке визнання публіки: «Пригоди барона Мюнхгаузена» Террі Гілліама та «Небезпечні зв’язки» Стівена Фрірза.

Працювала з такими відомими режисерами, як Філіп Кауфман, Філ Джоану, Гус ван Сант, Джон Бурман, Ендрю Ніккол, Вуді Аллен. Світову славу Умі турман принесли ролі у фільмах Квентіна Тарантіно «Кримінальне чтиво» (Золота Пальмова гілка» 1994) та «Вбити Білла».

Лінн Улман – норвезька письменниця, вивчала літературознавство в США, потім почала працювати літературним критиком для великої норвезької газети. 1999 року випустила перший роман «Перш, ніж ти заснеш», 2005-го – наступний роман «Милосердя». Обидві книги відзначено престижними літературними нагородами. Лінн Ульман – дочка акторки Лів Ульман та великого режисера Інгмара Бергмана. 1997 року вона отримувала на ювілейному 50-му Каннському фестивалі «Золоту Пальмову гілку», яку було присуджено її батькові.

Олівьє Ассаяс отримав освіту в паризькій Академії красних мистецтв, завжди пристрасно захоплювався літературою, живописом та кіно. У 80-х роках був постійним автором французького часопису про кіно Cahiers du Cinéma. Спільно з Андре Тешіне написав сценарії до фільмів «Місце злочину» та «Побачення», а потім, 1986 року зняв свій перший фільм «Безлад». Автор 15 фільмів, шість з яких демонструвалися на Каннському фестивалі.

Махамат Салех Харун народився в чаді, в м. Абеш. Війна примусила його емігрувати до Франції, де він працював журналістом, одночасно навчаючись в кіноінституті. Фільми режисера «До побачення, Африка» та «Сухий сезон» видзначалися призами Венеціанського фестивалю. За фільм «Чоловік, що кричить» на минулорічному Каннському фестивалі режисер отримав спеціальний приз журі.

Джуд Лоу розпочав акторську кар’єру в театрі. Як кіноактор був вперше відзначений у стрічці «Гаттака» (1997). Йому випалор працювати з такими визначними акторами та режисерами світового кіно, як Стівен Спілберг, Девід Кроненберг, Клінт Іствуд, Сем Мендес, Вонг Кар-вай, Ентоні Мінгелла.

Джонні То народився в Гонконзі. На початку кар’єри працював на телебаченні, потім дебютував в режисурі зі стрічкою The Enigmatic case. Світову відомість приніс йому фільм «Гарячі новини», що він приймав участь в основному конкурсі Каннського фестивалю 2004 року. Потім режисер неодноразово повертався на фестиваль зі стрічками «Вибори», «Вибори 2», «Трикутник» та «Помста».

Цього року журі має переглянути 19 стрічок і присудити 7 різних премій фестивалю, які буде вручено на церемонії закриття 22 травня. Церемонія завершиться вручення «Золотої Пальмової гілки».