Одеський Фестиваль Фестивалів

«Людський потік» (режисер Ай Вейвей). Документальна стрічка розповідає про глобальні проблеми біженців. Понад 65 мільйонів людей по всьому світу змушені залишити свої домівки, щоб урятуватися від голоду, зміни клімату та війни в найбільшому з часів Другої світової війни людському переселенні. Картина була відзнята у 23 країнах та проливає світло як на вражаючий розмах мігрантської кризи, так і на її глибоко особистісний вплив на людину. Отримав 5 призів Венеційського кінофестивалю-2017, а також претендував на «Золотого лева».

«Молитва» (режисер Седрік Кан). Розповідає історію про те, як 22-річний Томас, наркоман зі стажем, намагається покінчити зі згубною звичкою та приєднується до ізольованого католицького товариства в Альпах. Разом з іншими пацієнтами хлопець звикає до суворої дисципліни, регулярної молитви та важкої праці. У горах він відкриває для себе віру і знаходить своє кохання, що приносить нові випробування. На 68-му Берлінському кінофестивалі фільм претендував на «Золотого ведмедя» у категорії «Найкращий фільм» (2018), а виконавець головної ролі Антоні Бажон здобув «Срібного ведмедя» за найкращу чоловічу роль.

«Фокстрот» (режисер Шмуель Маоз). Міхаель і Дафна спустошені після візиту військових, які повідомляють подружжю про трагічну загибель сина. Поки дружина перебуває під впливом снодійного, Міхаель намагається впоратися з нападами люті та відчаю. Водночас на віддаленому КПП солдати борються з нудьгою армійського життя. Серед них Йонатан – живий і неушкоджений син Міхаеля і Дафни. На 74-му кінофестивалі у Венеції стрічка Маоза стала володарем «Срібного лева» - головного призу журі (2017).

«Звіти про Сару і Саліма» (режисер Муаяд Алаян). Сара – заміжня ізраїльтянка, власниця кафе у Західному Єрусалимі. Салім – одружений палестинець зі Східного Єрусалиму, який працює кур'єром. Пара ризикує усім заради свого позашлюбного роману, який здатен не тільки зруйнувати їх сім'ї, але й перетворитися у небезпечну суспільно-політичну гру. Кінокартина удостоїлася особливого згадування журі за найкращий сценарій і завоювала приз глядацьких симпатій міжнародного кінофестивалю в Роттердамі (2018). Також драма отримала Ґран-Прі міжнародного кінофестивалю у Сіетлі («Найкращий повнометражний ігровий фільм»).

«Образа» (режисер Зіад Дуейрі). У сучасному Бейруті образа, що вийшла за будь-які межі, зводить у суді ліванського християнина Тоні та палестинського біженця Яссера. Від таємних ран до травматичних одкровень, медійний цирк навколо процесу cпричиняє в Лівані соціальний вибух, що змушує Тоні та Яссера переглянути свої життя і упередження. Стрічка отримала Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль Венеційського МКФ-2017, претендувала на «Золотого лева», а також номінувалась на премію «Оскар» у категорії «Найкращий іноземний фільм» (2018).

«Дочка моя» (режисер Лаура Біспурі). 10-річна Вітторія розірвана між двома матерями: - з люблячою матір’ю Тіною та біологічною матір’ю – місцевою завсідницею вечірок Анджелікою. Шукаючи щось глибоке і неосяжне, Вітторія та Анджеліка все більше часу проводять разом супроти волі Тіни. Стрічка брала участь у основному конкурсі Берлінале-2018.

«Три обличчя» (режисер Джафар Панагі). Відома акторка Бегназ Джафарі збентежена відео з проханням дівчини про допомогу – сім’я не дозволяє їй навчатися театральній майстерності в Тегерані. Бегназ залишає знімальний майданчик і звертається по допомогу у вирішенні цієї проблеми до режисера Джафара Панагі. Вони мандрують селами північно-західного Ірану, де зустрічаються з чарівними односельцями дівчинки. Міські гості з’ясовують, що збереження одвічних традицій є таким само щирим, як і місцева гостинність. Нагорода за найкращий сценарій Каннського кінофестивалю-2018.

Повна програма секції «Фестиваль фестивалів» буде оголошена пізніше.