Олігархи теж плачуть у новому фільмі Павла Лунгіна

Отже, герой фільму - олігарх Платон Маковський (Володимир Машков) - гине на початку фільму. З наступних кадрів стає зрозуміло, що його смерті бажала ціла купа людей з найвищих ешелонів влади. Розслідуванням вбивства Платона займається слідчий Шмаков (Андрій Краско), якого генпрокуратура раніше витягла із уральської глушини саме для "неупередженого" розслідування злочинної діяльності Маковського. Тепер під час розслідування Шмаков зустрічається з друзями та близькими Платона і левова частка фільму складається з "флешбеків" на основі їх спогадів - 15 років до смерті Платона, 10 років до смерті Платона, один день до смерті Платона і так далі. Тобто така собі режисерська знахідка позичена, мабуть, у творців реклами "Нескафе" ("Спочатку була кава").

Згідно публікаціям у російській пресі, в Росії глядач не має ні яких сумнівів стосовно того, що прототипом героя став Борис Березовський. Та й не таємниця, що фільм знято за романом Юрія Дубова "Велика пайка", написаного саме про Березовського. Але сам Лунгін в одному з інтервью каже, що Платон Маковський - це збірний образ і до Березовського додано ще й трохи Волидимира Гусинського. А крім того, Лунгін запевняє, що Березовський грошей на фільм не давав. Може воно і так, може гроші дав Гусинський або взагалі хтось інший, але фільм одначе виглядає "замовним" і не дуже натуральним. Хоча актори підібрані відомі і грають не погано.

До речі, про акторів. Якщо подивитись на акторський скад, то здається, що всі російські серіали останніх років об'єдналися в один: тут і А.Краско ("Агент національної безпеки", "Бандитський Петербург", "Блокпост", "Брат", "Особливості національної рибалки", "Шизофренія", "Пси") і Олександр Балуєв ("Маросейка 12", "Каменська", "Ніна. Розплата за кохання", "Москва", "Мусульманин", "1001 рецепт закоханого кухаря", "Час перевертня") і Володимир Стеклов ("Петербузькі таємниці", "Досьє детектива Дубровського", "Мастер і Маргарита", "В'язень замку Іф") і (" і Марат Башаров ("Маросейка 12", "Границя. Тайговий роман", "Весілля", "Сибірський цирюльник", "Втомлені сонцем") та інші. Складається враження, що у фільмі "Олігарх" взагалі немає незнайомих облич, а трапляться обличчя знайомі навіть у Голівуді - це сам виконавець головної ролі В.Машков та виконавець ролі Ларі (партнера Маковського) грузинський актор Левані Учанеішвілі ("Блэйд 1 и 2", "Літак президента", "День незалежності", "Вірус", "27 вкрадених поцілунків"). А головну жіночу роль виконала дочка геніального радянського актора Андрія Миронова - Марія Миронова ("Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна", "Весілля", "Російський бунт").

Отже, задоволення можна отримати вже від споглядання гри майстрів сучасного кіно. Але серед усіх створених образів найживішим та найприємнішим видається герой Андрія Краско слідчий Шмаков. Краско грає спокійно та елегантно, образ його героя виводить картину за рамки "лубочної картинки", якою вона була б без нього.

Автори показують олігарха, який прагне грошей, щоб здобути свободу та незалежність від обставин та будь-якої влади, який сам може зробити президента і сам його знищити, який на день народження замовляє фейєрверк та слона і який, кінець кінцем, може жити в Парижі, але чомусь хоче жити в Росії. А навіщо? Адже сам Березовський живе собі спокійненько у Лондоні і навіть грошей на фільм не дає. Та й багато інших олігархів назвали фільм відірваним від життя. Правда, всі вони в один голос хвалять гру Машкова (видно, образ вийшов таки дійсно принадним і припав багатіям до душі). Втішить цей образ і шанувальників інтелектуальних здібностей. Адже у фільмі науковці завдяки математичному таланту робили мільярди з повітря: дисертації міняли на віники, віники міняли на машини, машини на телеканали і так далі. Загалом образ, виведений у фільмі, навряд чи забезпечить всенародну любов до олігархів, але похитнути негативне відношення до них у певної категорії населення, мабуть, зможе.

В той же час, образ слідчого Шмакова, безсумнівно ближчий до народу, показує, що людина може бути внутрішньо вільною та незалежною і без великих грошей. І цей приклад - не боятися тиску з боку влади і робити все по совісті, сподіваюсь, знайде в умах і серцях більший відгук ніж любов до багатих олігархів.