Чудовий фільм
"Смужка нескошених диких квітів" - це радянський художній драматичний фільм, знятий 1979 року на київській кіностудії імені Олександра Довжена. Базується на основі повісті Олеся Гончара "Бригантина". У кінострічці розповідається про тяжку долю молодого хлопця Порфира. Драма цього молодика - це приклад долі багатьох дітей, залишених батьками, покалічених життям та обставинами. Долі тих дітей, яких називають важкими підлітками та ізолюють від суспільства в інтернати, щоб перевиховувати їх. Та тільки бунтарську душу, як птицю, яка рветься на волю, не заключиш в клітку-інтернат...
Діти, справді, з важким характером, тому що ображені, недовірливі, і дуже налякані. До таких людей важко знайти правильний підхід. Може, він буде знайдений з допомогою доброго слова, гарної справи, чесного відношення і довірчивої розмови.
Ось і бунтівна душа Порфира рветься за решітки та забори спецшколи. Два рази хлопець втікав, і обидва рази його повертали в інтернат. У Порфира бушують емоції. Він ображений і самотній. Його помістили в окрему кімнату для заспокоєння, де він мріє про подвиги. Адже він дуже смілий та відважний, але змушений знаходитися в ув'язненні.
Під час перегляду цього фільму серце наповнюють переживання за тих нещасних дітей та занепокоєння за їх майбутнє. Дорослим теж нелегко з "важкими" дітьми. Побачити глибоко в їх душі доброту та бажання бути потрібним - дуже важко, адже під панцерем лихих вчинків і жорстокої поведінки - це практично неможливо.
Ця стрічка розповість про важке та жорстоке життя дітей в інтернаті. Про те, як проходять будні та свята підлітків і вчителів. Розповість, про що мріють дітлахи, які плани мають, що їх чекає в новому житті, та з чим ще доведеться стовкнутися у цьому світі...
Знову не знайшовши розуміння, Порфир втретє вирішує тікати з новим товаришем. Але, на цей раз все пішло не по звичайному сценарію. Несподіванне рішення директора дуже вразило малих... Керівник закладу не кинувся їх догоняти, та більш того, прибрав паркан.Повернулися хлопці до школи з наміром повернути пістолет, ненадовго, як самі казали. Але, вирішили залишитися назовсім...
Чесно, дуже рада, що мала змогу подивитися цей чудовий фільм. На душі залишився дуже теплий,приємний осад. Так все по-справжньому, і все-таки - добре!
Бадишева Аліна