Фентезі про Тараса

ЩО СПОДОБАЛОСЬ:

Є два епізоди у фільмі, які стали для мене відкриттям.

1. Тост Шевченка перед офіцерами на прийнятті в Ускова, оце: "Ви можете вбити мене, і я назавжди залишуся в цій пустелі, але я жив вільним і помру вільним. А ви - невільники. Це ви невільники, а не я. За ваше звільнення!" 

У цьому, як на мене, головний пафос фільму.

2. Слова Агати Ускової адресовані Шевченку: "Ви так залюблені в любов, що ніколи не одружитесь". Цікава версія, яка дає один із ключів до особистої драми поета і має, принаймні, право на існування. 

3. Ще сподобались краєвиди - казахстанські і Білгород-Дністровські. 

ЩО НЕ СПОДОБАЛОСЬ:

1. Гра акторів - офіцерів Новопетровської фортеці та їхніх дружин. Хотілося взяти їх за плечі, потрусити гарненько й крикнути: "Аб'яснітєсь! Чєм ви там занімаєтєсь?!"  (Ці дві "короннні" фрази з фільму, які мене достоту вбили. Коли Косарєв замість вихопити шаблю і битися - адже дуель, адже завдано образу його честі - ні з того ні з сього кричить "Аб'яснімся!" І той самий Косарєв репетує до Ускова й Мостовського, які  стоять на вершині гори: "Чєм ви там занімаєтесь???" Так і кортить сказати - "чєм" :)). 

Агата Ускова говорить якимись картонно-картинними, сентиментальними тирадами, які витримати доволі непросто.

Природній  вигляд мають лише "казахи", часом Орлов-Шевченко і "дядька"-Бенюк.2. Мова. Здебільшого російська. Воно ніби й зрозуміло, адже дія відбувається в Новопетровській фортеці, царське військо, муштра, знущання і т. ін.  Але ця російська мова у фільмі така роблена, така підкреслено шаблонна, ніби взята із третьосортних російських романів, що їй просто не віриш. Якщо так було задумано, то цей задум грає проти фільму. 

3. Музика Скорика - не рятує. Щось таке знайоме-знайоме, неначе відгомін радянської епохи, а відкриття - нема. Катя Чилі в цьому плані більше потішила.

Загалом, раджу цей фільм переглянути і скласти про нього своє враження. Можливо, вам пощастить більше.