Ко-продукція: чи реально це в Україні?

«Чи потрібна Україні ко-продукція?», - це питання ставили собі чімало українських продюсерів, режисерів та інвесторів. З одного боку, на прикладі багатьох картин не один раз доведено, що ко-продукція деколи буває єдиним виходом для залучення коштів. З іншого боку, це небезпечна дорога для країни без кінематографа, яка виступає лише співучасником, але не повноцінним творцем продукту.

Проблеми та перспективи ко-продукції в кінематографі цього року обговорювалися в рамках конференції «Кінобізнес», яка пройшла на базі щорічної KIEV MEDIA WEEK у вересні. Спікерами конференції «Спільне виробництво як вигідне підприємство: реальність чи вигадка?» виступили продюсери Рік МакКаллум («Зоряні війни: Трилогія пріквел» і «Зоряні війни: Нова надія»), Олег Кохан («Щастя моє», «В суботу», «Райські птахи»), Сюзанна Муазен (« Чорна блискавка »,« Ялинки »), радник інвестиційного фонду Ingenious Media доктор Мартін Сміт (« Росомаха »,« Аватар »,« 127 годин ») та інші.

У спільному виробництві Україна залишається цікавою багатьом потенційним партнерам завдяки чи не єдиній якості - тут знімати дешевше. За словами доктора Мартіна Сміта, радника одного з найбільших британських інвестиційних фондів Ingenious Media, зараз зйомки в Британії занадто дорогі, тому при спільному виробництві багато британських фільммейкерів зацікавлені не стільки в залученні зовнішніх коштів, як у партнері з недорогими локаціями. Крім того, британці розуміють і важливість освіти підростаючого покоління кінематографістів:

- Якщо у нас буде сто тисяч доларів, які можна й не задіяти для зйомок, ми перекладемо це фінансування на освіту, щоб виховати нове покоління, якому можна буде передати свій досвід і напрацювання, - стверджує доктор Сміт.

Тим не менш, важливою проблемою в ко-продукції є не тільки інвестиції, а й сама історія:

- Ви задумалися про ко-продукцію, про те, як втілити фільм за допомогою кількох країн. А чи є у вас історія, яка буде цікавою в декількох країнах? Або ж дія якої буде проходити в декількох країнах? - розмірковує Рік МакКаллум. - Хорошим прикладом є одна картина, головним героєм якої виступав афроамериканець, дія проходила в США. Цікаво, що Європу цей фільм абсолютно не зацікавив, але він зумів зробити дуже гідну касу в Китаї та Японії. Так що, обов'язково замислюйтесь, чи буде ко-продукція корисна вашій історії.

Більш практичні поради продюсерам, які збираються зайнятися спільним виробництвом, дала Сюзанна Муазен, виконавчий продюсер картини "Чорна блискавка", знятої спільно з американською компанією Universal. За словами Муазен, при співпраці з інвесторами з інших країн, особливо з таким великим мейджором як Universal, важливо враховувати абсолютно всі аспекти роботи. У більшій мірі це стосується фінансових питань - звітувати потрібно за будь-яку дрібницю, і часто трапляється, що в кінці роботи над фільмом у продюсерів накопичується близько тридцяти кілограм паперів тільки фінансової звітності. Крім того, продюсер побажала колегам почати вчити іноземну мову - саме мовні перепони у спілкуванні з ко-продюсерами бувають найбільшими, і через них нерідко народжуються більш серйозні проблеми.

Олег Кохан, який представив на конференції «Кінобізнес» Україну, зазначив, що в даний момент успішність України як ко-продюсера, як і самостійного творця національного кінематографа, повністю залежить від уряду:

- Сьогодні українське спільне виробництво фільмів з іншими країнами повністю залежить від держави. До цих пір це було тільки ініціативою, і скоріше не завдяки, а всупереч якимось діям уряду. Але саме завдяки державі кіноіндустрія повинна народитися і стати на ноги.

Також продюсер вважає, що творець фільму ризикує починаючи з моменту виникнення ідеї, тому ко-продюсування не може бути ще більшим ризиком. Але проти продюсерів на пост-радянському просторі часто грає саме позиціонування залучення іноземних інвестицій - з часів розпаду СРСР система кінематографа в Україні була побудована неправильно, стверджує Кохан. А радянські переконання навчили продюсерів вважати зовнішнє інвестування жебрацтвом.

- Кіно - це виробництво, неполадки якого завжди видно на екрані, - підводить підсумок Олег Кохан. - Зараз ми, українці, повинні орієнтуватися в кінематографі на Захід. Багато хто боїться, що з грошима з кіно піде мистецтво. Не бійтеся - мистецтво залишиться, просто потрібно робити якісний продукт.

Зараз договір про партнерство в кіносфері в України укладено лише з Францією, та й то на даний момент ця співпраця швидше номінальна. Хочеться вірити, що національний кінематограф стане на ноги спочатку завдяки ініціативі, а вже пізніше приверне ко-продюсерів та інвесторів з багатьох країн завдяки своєму чесному імені. Але складно не погодитися з паном Коханом - зараз будь-які потуги українських фільммейкерів дають хоч якісь мінімальні результати скоріше всупереч діям уряду, достатньо байдужого до культурної ситуації в країні.