Монтаж

Монтаж (від французького montage – зборка) є одним з центральних понять кіномистецтва та вживається в кількох взаємопов’язаних значеннях.

1.Фільм являє собою поєднання окремо знятих кадрів. Вони склеюються у певній послідовності, що вона обумовлена сценарно-режисерським задумом твору. В цьому значенні монтаж – технологічний процес створення фільму як цілого з частин. Тут режисерові допомагає монтажер. Однак це процес не тільки технологічний, але й творчий, адже як би точно не був знятий фільм за режисерським сценарієм та розкадровкою, відзнятий матеріал обов’язково відрізняється від них і підказує режисерові нові рішення. В так званий монтажно-тонувальний період (або пост-продакшн) режисер може виключити певні кадри і навіть цілі сцени, змінити послідовність кадрів та подій; в цей час остаточно встановлюється довжина (метраж) кожного кадру, виникає загальний ритм картини. Творчий характер монтажного періоду полягає в тому, що тут уточнюється і завершується режисерський задум, драматургія фільму, формується образний стрій твору.

2. Але для того, щоб фільм можна було змонтувати, його треба монтажно зняти. А це означає – зняти за законами монтажу, монтажної форми, що вони склалися в кіно і постійно розвиваються. Монтажна форма фільму як цілого складається з двох видів монтажу – внутрішньокадрового та міжкадрового. Виразний арсенал внутрішньокадрового монтажу – ракурс, об’єктив (глибина різко зображеного простору), масштаб зображення )дальній, загальний, середній, крупний плани, деталь), тривалість кадру, рух камери, колір, звук, засоби акторської виразності, декораційного та музичного рішень фільму, динаміка їхніх поєднань та єдність. Всі ці зображувальні засоби поєднує в художнє ціле композиція кадру. Вона будується з урахуванням того, що кадр буде існувати в картині не ізольовано, а у сполученні з сусідніми і має з ними взаємодіяти (і не тільки з ними, а й з багатьма іншими). Тому кожний кадр замислюється і знімається як частина монтажного строю, монтажного контексту фільму. Таким чином, внутрішьокадровий монтаж переходить в між кадровий – у зв’язок та взаємодію кадрів (названих Сергієм Ейзенштейном мізанкадрами), що й породжує образний ряд кінотвору. Монтаж і є способами та принципом створення кінематографічного образу та образного ряду фільму. Монтаж - це система зображувальних засобів екрану та правила їх застосування (звичайно, не канонічні, не абсолютні: майстри-новатори постійно збагачують монтажний арсенал кіно, однак його основні закономірності зберігаються). У справжнього художника монтаж – спосіб виразити своє бачення світу. Тому концепції немонтажного кіно хибні: такого просто не існує, якщо мова йде про мистецтво. Монтаж приймає різні форми, однак він як принцип створення кінообразности не відміняється.

3.Ще в 20-ті роки минулого сторіччя Сергій Ейзенштейн, Лев Кулєшов та Віктор Шкловський висунули гіпотезу, а потім автор «Броненосця «Потьомкіна» її довів, що монтаж притаманний не тільки кіно, але й іншим мистецтвам. Ейзенштейн розробив концепцію загального монтажного принципу – родової властивості мистецтва взагалі. Будь-який художній образ створюється монтажно – цілеспрямованим поєднанням зображувальних елементів. І ціле, яке виникло, має нову якість, якого позбавлені ці ж елементи, взяті окремо. Кіномонтаж – різновид цього загального закону побудови художнього образу. Як правило, основи монтажної образності фільму закладаються в сценарії і на стадії формування режисерського задуму твору.