Венеціанський фестиваль: 30-ті роки

Як вже зазначалося в першій частині історії найстарішого кінофестивалю світу – Венеціанського – на початку свого існування фестиваль був невід’ємною складовою частиною Венеціанської Бієннале і проводився з тією ж періодичністю – раз на 2 роки.

Другий Венеціанський фестиваль пройшов від 1 до 20 серпня 1934 року і головним його нововведенням став його конкурсний характер. Кількість країн-учасниць, які представили хоча б один фільм, сягло 19. На фестивалі було акредитовано близько 300 журналістів. Кращий іноземний та італійський фільми відзначалися Кубком Муссоліні, а ось роль журі грала дирекція фестивалю, яки на сонові думки критиків та публіки та за узгодженням з Міжнародним інститутом освітнього кіно і присуджувала призи фестивалю.

Окрім кубків Муссоліні присуджувалися також Великі Золоті Медалі Національної Фашистської Асоція видовищ та призи за кращі акторські роботи.

Кращою акторкою другого фестивалю в Венеції було визнано молоду Кетрін Хепберн за чудову роботу в «Чотирьох доньках доктора Марча» Джорджа Кьюкора. Кращим фільмом фестивалю визнано «Людину з Арану» Роберта Флаерті. На другому Венеціанському фестивалі стався і перший в його історії скандал: в одній зі сцен чехословацького фільму «Екстаз» режисера Густава Махати, Хедвіг Кіслер, яка стала відомою під псевдонімом Хеді Ламарр, з’являється на екрані повністю оголеною.

Від 1935 року, коли фестиваль відбувається втретє, захід набирає щорічного характеру. Разом із зростанням авторитету фестивалю зростає і кількість країн-учасниць і фільмів, що вони їх представляють. З іншого боку, від цього року і до закінчення Другої Світової війни, радянські фільми не братимуть участі в конкурсі Венеції. Того ж року нагорода за кращу акторську роботу отримує назву Кубок Вольпі, на честь графа Джузеппе Вольпі ді Місурата, батька фестивалю.

В конкурсі фестивалю 1935 року було представлено такі класичні стрічки як «Інформатор» Джона Форда, «Диявол – це жінка» Джозефа фон Штернберга з Марлен Дітріх в головній ролі, а кращим іноземним фільмом визнається «Анна Карєніна» Кларенса Брауна з Гретою Гарбо.

1936 року, на четвертому Венеціанському фестивалі, нарешті з’являється і справжнє міжнародне журі, від складу якого у сучасного сінефіла має піти обертом голова. До нього увійшли Френк Капра, Джон Форд, Макс Офюльс, Рене Клер, Джозеф фон Штернберг та Марсель Л’Ербьє.

Пьятий міжнародний кінофестиваль в Венеції, який відбувся 1937 року, вже проходить у спеціально збудованому Палаці кіно за проектом Луїджі Квальята. Нове місце проведення фестивалю сприяє і зростанню його престижу та масштабів. Кращою акторкою того фестивалю визнається Бетт Девіс, а відкриттям фестивалю стає французький актор Жан Габен, який виконав у стрічці «Велика ілюзія» Жана Ренуара, яка отримала гран-прі міжнародного журі.

1938 року шостий Венеціанський фестиваль відчуває значний іделогічний тиск з боку фашистської влади, що відбилося і на рішенні журі. Кращими фільмами фестивалю визнаються виразно пропагандистські фільми – «Олімпія» Лені Ріфеншталь та «Лючано Серра, пілот» Джоффредо Алессандріні. Також шостий Венеціанський фестиваль стає останнім передвоєнним фестивалем, на якому представлено американське кіно. Перший приз журі фестивалю віддано мультиплікаційному фільму Уолта Діснея «Білосніжка та семеро гномів».

Венеціанський фестиваль можна вважати і місцем народження кінематографічної ретроспективи у практиці фестивалів: 1938 року тут проводиться ретроспективний показ французького кіно від його зародження до 1933 року.

На порозі були 40-і роки минулого століття, які стали одним з найважчих періодів в історії Венеціанського фестивалю.