Жорж Мельєс

Свого часу Жорж Мельєс був необхідною ланкою, яка пов’язала театр та кіно, невтомним новатором. В історії кіно він назавжди залишиться як винахідник розважального кіно. Впевнитися в цьому зможуть одесити та гості міста, які 17 липня прийдуть на Ланжеронівський спуск, де о 21:00 розпочнеться програма «Жорж Мельєс: кіно концерт», до якої увійшли 16 стрічок видатного француза. Програму буде супроводжувати оригінальна жива звукова доріжка – імпровізації на піаніно та мелодекламація у виконанні правнучки Мельєса Марі-Елен Леріссі та його правнука Лоранса Леріссі. А поки – трохи історії.

Жорж Мельєс народився в Парижі 1861 року. Не закінчивши школи, він змушений працювати на взуттєвій фабриці свого батька. Після одруження 1885 року Мельєс переїжджає до Лондона, де вивчає мистецтво фокусників та виготовлення різноманітних механізмів.

1888 року Мельєс придбав з торгів будівлю театру «Робер Уден», де організує вистави магії, невеликих феєрій та акробатики. Для виконання багатьох трюків він сам виготовляє необхідні пристрої. Вистави нерідко закінчувалися демонстрацією розмальованих фотографій, адже Мельєс готувався стати «батьком кінематографічного видовища».

Після знаменитого показу «сінематографу» братів Люмьєр в «Гран Кафе», який вважається офіційною датою народження кінематографу, Мельєс звертається до братів з проханням продати йому їхній апарат, але ті відкидають його пропозицію. Але Мельєс не став впадати у відчай і за кресленнями англійського оптика Вільяма Пола він виготовляє власний «кінетограф» і починає знімати фільми, які перфорував вручну. Перші його фільми не вирізнялися оригінальністю і багато в чому копіюють перші фільми братів Люмьєр або ж зводяться просто до демонстрації різноманітних фокусів.

Вагомий внесок в розвиток мистецтва кіно Мельєс вніс 1896 року, коли вирішив створити «кіно в театральному видовищному вигляді». Він зняв трюковий фільм, назвавши трюки «фантастичними знімками». Трапилося це здебільшого випадково, про що сам Мельєс згадував так: «Розрив плівки, який викликав зупинку апарату, яким я користувався на початку, викликав несподіваний ефект. Того дня я просто знімав площу перед Оперою, і щоб розблокувати апарат і знову запустити його, мені знадобилася буквально хвилина. Звичайно, за цю хвилину перехожі, омнібуси, машини змістилися. Переглядаючи плівку, склеєну в місці пориву, я раптом побачив, що омнібус, який йшов за маршрутом Мадлен-Бастилія, змінився катафалком, а чоловіки перетворилися на жінок. Трюк з заміною (або так званий «трюк з зупинкою») було винайдено.

Основу розважального кіно Мельєса становила ілюзія, яка створювалася комбінацією різноманітних прийомів, що їх частково було запозичено з театру (макети, манекени, піротехніка). І все ж Мельєс винайшов і суто кінематографічні засоби: не тільки згадуваний вище трюк із зупинкою камери, але й подвійну експозицію, розпливчастість зображення та зйомку в русі.

Намагаючись зробити свої фільми максимально видовищними, Мельєс розумів, що йому необхідна студія, яку він і збудував під Парижем 1897 року. Вона була чимось середнім між фотоательє гігантських розмірів та театральною сценою – це було приміщення площею 17Х66 метрів зі скляним дахом, театральною ямою та всією необхідною театральною технікою. Тепер Мельєс має можливість втілювати в своїх фільмах неймовірні трюки, і він не позбавив себе цього задоволення: на цій його студії було вироблено більше 500 фільмів.

Публіка була в захваті від цього екстравагантного, смішного та грубого кіно, в якому були задіяні хитромудрі прилади («Зникнення дами в театрі Робен-Уден», «Людина з гумовою головою», «Подорож на Місяць»); вона також захоплюється кіно новинами, які знімаються студією Мельєса («Коронація Едуарда VII»). Хоча преса нерідко протестує проти фокусів Мельєса, назвавши, наприклад, «Коронацію» не більше ніж театральною витівкою.

Наситити кінематографічну програму театру «Робер Уден» було важко, і Мельєсу доводилося виконувати безліч функцій – продюсера, сценариста, постановника, головного актора, гримера, декоратора, оператора, прокатника.

Але на той час кіно вже перетворювалося на індустрію – з’являлися  студії (наприклад, «Фільм д’Ар»), сценарії ставали все більш розробленими, з’явилися справжні режисери. А Мельєс продовжував налагоджувати своє кустарне виробництво, перетворивши ілюзію на самоціль, і так і не зумівши позбавитися театральних умовностей. Як наслідок колишній новатор застарів: після 1910 року його активна діяльність затухає, а свої останні фільми він вже знімає для Шарля Пате. Після банкрутства своє кіностудії він відкриває Естрадний театр, а від 1925 року Мельєс торгує іграшками на паризькому вокзалі Монпранас. 1928 року його знаходять журналісти, влаштовують його вшанування і 1932 року віддають його до будинку для людей похилого віку в Орлі. Помер Жорж Мельєс 21 січня 1938 року.