В Каннах перемогла свобода
На церемонії закриття 66-го Каннського фестивалю, що вона пройшла 26 травня у Великому Театрі Люмьєр палацу фестивалів оголошено лауреатів цього найпретсижнішого форуму планети.
“Золоту пальмову гілку” вперше в історії присуджено одразу 3-м кінематографістам: режисеру стрічки “Життя Адель” Абдельлатіфу Кешішу та двом виконавицям головних ролей — Леа Сейду та Адель Екзаркопулос. З виступу режисера цього насиченого радикальними сценами лесбійського кохання витіткало, що головний посил твору — заклик до свободи взагалі та свободи кохання зокрема.
Гран-прі фестивалю дістався (цілком очікувано) братам Коенам за фільм “В середині Люена Девіса”.
Кращим режисером жюрі на чолі зі Стівеном Спілбергом визнало мексиканця Амата Ескаланте (“Елі”), хоча на думку на цей приз цілком заслужено претендували Ніколас Віндінг Рефн (“Бог простить”), Паоло Соррентіно (“Велика краса”) та Алекс ван Вармердам (“Боргман”).
Приз журі присуджено японському режисеров Хірокадзу Коре-еда за стрічку “Який батько, такий син”.
Кращою сценарною роботою визнано сценарій до китайського фільму “Печатка гріха” Цзя Жаньке.
Кращою акторкою фестивалю журі вирішило вважати француженку Береніс Бежо (“Минуле” Асгара Фархаді), що також можна вважати компромісним рішенням.
Приз за кращу чоловічу роль присуджено ветерану американського незалежного кіно Брюсу Дерну (“Небраска”, реж. Александр Пейн).
Кращим повнометражним дебютом журі “Золотої камери” визнало сінгапурську стрічку Ентоні Чена “Іло Іло”.
“Золота пальмова гілка” за кращий короткометражний фільм цього року їде до Південної Кореї (“Сейф”, реж. Бун-гон Мун).
«Цю публікацію здійснено за підтримки Програми і3 «Ідея – Імпульс – Інновація» Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Висловлені тут думки не є офіційною позицією Фонду, а виражають бачення авторів проекту»
