В берлозі ведмедя

Дуже часто Берлінський міжнародний кінофестиваль звинувачують в тому, що він намагається догодити одразу усім. Але таке прагнення не завжди вже й таке погане: іноді необхідні численні інгредієнти, щоб приготувати правильну страву. Чи вдасться це організаторам Берлінале 2012, покажуть найближчі дні.

Хоча рецепт «страви» під назвою «Берлінале» достатньо традиційний: в головній конкурсній секції всі фільми мають бути прем’єрними (в німецькому масштабі, в європейському чи світовому – не важливо); секція «Форум» пропонує стрічки експериментального штибу; вважається, що в «Панорамі» демонструють свіжі роботи режисерів, які вже склали собі ім’я, а програму «Особливих подій» складає особисто директор фестивалю Дітер Косслік. Входять до рецепту фестивалю і інгредієнти, призначені певним віковим категоріям, наприклад, Generation KPlus та Generation 14Plus адресовано дітям та підліткам, а «Кулінарне кіно» - справжнім гурманам (в усіх царинах). Інші фестивальні секції присвячено або ж окремим жанрам, або ж режисеру або темі, або свіжим продуктам з німецького ринку («Перспективи німецького кіно»). І хоча німецька кухня проста та невибаглива, спеції в ній все одно присутні: головною зіркою нинішнього фестивалю вважають Меріл Стріп, за плечима якої 35 років безботоксного служіння кінематографу та 17 номінацій на «Оскара». 14-го ж лютого на показі в головному фестивальному залі стрічки «Залізна леді» Меріл Стріп буде вручено почесного «Золотого ведмедя» за внесок в кінематограф.

Представила свій режисерський дебют на «Берлінале і Анжеліна Жолі. І хоча з фестивалем ім’я акторки пов’язується не вперше (вона отримала «Срібного ведмедя» у складі акторського ансамблю стрічки Роберта де Ніро «Зрадлива спокуса» 2007 року), особисто на фестивалі вона з’явилася вперше і саме для того, щоб презентувати на суд публіки свою стрічку «К краю крові та меду»). Зазначимо, що після показу стрічки звинувачення на адресу акторки та режисери щодо дещо гіпертрофованого зображення сербських вояків та плагіату.

Але все ж головна страва фестивалю – це головний конкурс. Як це неофіційно заведено на фестивалях рангу Берлінського, головні делікатеси припасено на десерт, а на даний момент (11 лютого – 3-1 день фестивалю), найпомітнішими стали стрічки «Цезар має померти» ветеранів італійського та світового кіно Вітторіо та Паоло Тавіані та фільм «Барбара» провідного німецького режисера Крістіана Петцольда.

Брати Тавіані звернулися до безсмертної драматургії Шекспіра, але знайшли для його п’єси «Юлій Цезар» досить нетривіальне трактування. В цій простій за кіно мовою, ув’язнені в’язниці особливого режиму здійснюють постановку п’єси під керівництвом професійного режисера. Глядач зачаровано спостерігає за тим, як сюжетні перипетії п’єси накладаються на долі «акторів», а участь в постановці докорінним чином змінює їхні життя: фінальні титри стрічки повідомляють, що виконавець ролі Брута був помилуваний і продовжив свою акторську кар’єру, а кілька його колег стали письменниками. Дуже хочеться вірити, що це не чергова містифікація.

Німець Петцольд зняв зовні скромне, але дуже насичене алюзіями, впливами та думками кіно під простою назвою «Барбара». Стрічка, яка несе на собі відбиток творчості таких різних режисерів як Ховард Хоукс («Мати чи не мати» з Лорен Беколл та Хемфрі Богартом) та Райнер Вернер Фассбіндер («Торговець чотирьох пор року»)(і трішечки Джона Франкенхаймера з його «Французьким зв’язковим»), розповідає про с особливу форму любові – до близьких, батьківщини та її недавньої історії (дія стрічки розгортається 1980-го року на території колишньої НДР). Треба віддати належне не тільки тонкій режисурі Петцольда, але й вибудуваній на тонких нюансах акторській грі Ніни Хосс та Рональда Церфельда, без якої фільм просто не відбувся б.

Але людській натурі властиво прагнути чогось більшого, і Берлінале не виключення. Хоча що готує нам день прийдешній, невідомо нікому і нічого– окрім хіба кількох назв та імен режисерів;-). То ж, як говориться,буде хліб – буде і пісня…

І на завершення: всім відомо, що символ Берліну – ведмідь. Тому він і хизується і на гербі міста, і у фестивальній символіці. Наразі ми пропонуємо вашій увазі фестивального ведмедя, але незабаром вас очікує і його стріт-артівське втілення. І не одне.