Любовник (от Alive)
Рецензія на фільм: Коханець
Михалков, його зведений брат Кончаловський і компанія проявляють завидну кон'юктурність та політкоректність. Так "Дом дураков" зі своєю чеченською темою був мало не одноголосно висунутий від Росії на здобуття Оскара за кращий закордонний фільм. Серед фільмів, що (у нерівній і наперед визначеній боротьбі) виборювали таку честь були "Кукушка" та "Любовник". Останній одразу засів у мій список "a must see" (обов'язкового перегляду).
Фільм Валерія Тодоровського вразив своєю непересічною історією, безвідносною до часу, чорною іронією та трагізмом надзвичайної сили і глибини. А акторська майстерність та гра довели переживання та враження від фільму на найвищий якісний рівень. У російському кінематографі я не бачив нічого подібного з часу "Дневников его жены".
Лінгвіст Дмітрій Чаришев (Олег Янковський) переживає трагедію - раптову смерть своє дружини. Стержень його життя і цінностей різко похитується. Приміром, навіщо більше намагатися не палити. Зовім випадково він знаходить лист своєї дружини незнайомому "дорогому и любимому человеку". Дмітрій з'ясовує, що його дружина, яку він кохав свім серцем вела подвійну гру і мала коханця, до якого планувала переїхати. П'ятнадцять років подружнього життя переглядаються під іншим кутом. Дмітрій не може знайти собі місця і тому намагається знайти коханця дружини. Але той (Сєргей Гармаш) приходить сам. Поєднані любов'ю до однієї жінки і болем втрати вони розділені власними переживаннями і ненавистю один до одного. Дмітрій намагається збагнути, де криється причина зради і чим керувалася його дружина, перед тим як "лягти під капітана". Колишній же військовий (коханець) поклав на терези все - кар'єру, свою власну сім'ю, - лише для того, щоб бути поруч з коханою жінкою. Чоловіки отримують можливість по-іншому поглянути на своє життя. Вони починають розуміти один одного і природня ненависть і агресія переходить у інтелігентну толерантність і навіть певну чоловічу солідарність. Але механізм викриття обману, брехні і зради запущено, і хто знає до яких наслідків для кожного з них він приведе...
Роль та гра Янковського це не менше 80% всього фільму. Камера довго тримає його в кадрі і кожного разу впродовж фільму він інший. Саме Янковський дозволяє глядачеві пережити почуття і стан головного героя з непідробною глибиною, невичерпним сумом і руйнівним розчаруванням. Деякі сцени, в яких Чаришев на межі безумства і далі до божевілля просто приголомшують - це під силу лише метру величини Янковського.
Мінімальна кількість дійових осіб не дозволяє сюжету розмитися: ніщо не зайве, сконцентроване і по суті, і по інтенсивності. Одне приголомшує більше ніж друге, але менше ніж третє. До талантів акторів та режисера-постановника додається гармонійно-тужлива звукова доріжка та впевнена операторська робота. Сценарій Геннадія Островского - монолітний і майже театральний. У фільмі присутня дійова особа, якої практично (за виключенням однієї сцени, де лише тіло - ні обличчя, ні натяку) немає, але яка є практично у кожному епізоді, тому що вона - причина того, що відбувається. Творці фільму не намагаються ні виправдовувати, ні звинувачувати її, хоча у вустах головних героїв вирок звучить наступним чином: "- Убить ее надо было. - Да, убить, с самого начала".
"Любовник" - достатньо жорстка, а, місцями, навіть жорстока картина гранично трагічної і людяної історії. Молодь (тін-ейдж), скоріше за все, обмине цей фільм - потрібно мати певний життєвий багаж, щоб адекватно оцінити і події, і дійових осіб, і фільм вцілому. Решта - отримає неабияке естетичне задовлення, якщо так можна назвати роздуми, емоції та переживання, які викликав, принаймні у мене, цей фільм.
Ось воно наше (таки наше! Радію і заздрю росіянам) кіно - таке, яким воно повинно бути. І вже зараз нагороди "Любовника" на важливих міжнародних фестивалях - пряме свідчення тому.
Alive 7 січня 2006
