Повість трьох міст
Перш за все, варто сказати, що я вже достатньо довгий час (починаючи з 2000 року) беззастережний прихильник Нолана. Це передбачає не лише зацікавлення секцією "тривіа" стосовно того чи іншого його фільму у день показу, але і самим процесом виробництва, чутками, домислами задовго до показу. Це не лише притаманна фільмам Нолана необхідність багато разового повторного перегляду, розбір польотів на форумах, але і читання сценарію (як випадку з "Мементо" та "Початком") та оригінальної книги Крістофера Пріста (як у випадку з "Престижем").
Перший і другий фільм перезапуску франшизи заклали достатній фундамент у те, щоб відкинути сумніви стосовно успіху заключної частини трилогії.
Насправді, "Повернення Темного Лицаря" залишило по собі двоякі почуття.
Перш за все, я мав змогу відчути "дежа вю" дуже схоже до перегляду "Матриці Революції". Все стало на свої місця... тому що по-іншому і не могло бути. Мені не було важливо скільки екранного часу у фільмі займав протагоніст – мені була важлива історія, сюжетна арка. Я з однаковим задоволенням подивився б і значно довшу режисерську версію (якої у Нолана не буває (лише Мементо після перегляду на DVD "розкладався" у ряд послідовних епізодів)). У "Бетмен: початок" основним лейтмотивом був страх і місто, яке потребувало героя. У "Темному Лицарі" – це був хаос і герой, якого місто заслуговувало. У "Поверненні" – це відчай і місто, в якому "кожен може бути героєм"... Тобто, Бетмен вже не потрібен – коло замкнулося.
З іншої сторони, ближче до фіналу, у мене було інше "нездорове" відчуття, ніби я продовжую дивитися... "Месники". Принагідно додати, що я не залишився байдужим від "Світляка" (Firefly) Джоша Уедона і успіх "Месників" вважаю цілком заслуженим.
"Мало кайфу", "бракує ясності", "потрібен кращий лиходій", "недостатньо самого Бетмена" – при всій повазі до шанованого Роджера Іберта, тут з ним можна посперечатися. До того ж, культове, вже згадуване "Мементо" у свій час також отримало у нього лише три зірки з чотирьох. При всій своїй серйозності та драматичності, єдиний аспект, що насправді, на жаль, робить "Повернення" темним і трагічним – "колорадська стрілянина". "Темний Лицар" залишив гнітюче враження і ступор, "Повернення" зійшло на пару сильних, але другорядних твистів, закономірність і… мелодраму.
Не знаю як для кого, але для мене апогеєм фільму було сходження прямовисними стінам в Джодхпурі. Все решта виявилося справою техніки (в т.ч. і "Кажана" (так доречно переклали batwing)).
У попередніх оглядах я не помітив згадування про новий доробок Ханса Зіммера. Справедливості заради, хочу визнати, що "штатний" композитор Нолана зумів віднайти та інтегрувати багато нових тем. Чого варта, приміром, "Gotham's Reckoning".
Про акторський склад і казати немає чого. Крім Енн Хетевей – не було ніяких сюрпризів. Нолан рафінує свої кадрові преференції впродовж декількох останніх фільмів з футбольною лавою "запасних" акторів на вибір. Після перегляду стає зрозуміло, чому графік зйомок був підігнаний саме під "декретну відпустку" Маріон Котіяр.
Пізній сеанс в IMAX у декілька днів до прем"єри був вартий походу. Картинка була насправді чітка і форматна - доводилося крутити головою, щоб встигнути увібрати всі деталі. Деякі "вертолітні" кадри над шпилями Готема навіть викликали хвилю запаморочення. Проте, я так і не зміг приєднатися до схвальних овацій, коли пішли титри.
Олд-скульний підхід Нолана (зйомки на плівку, 2D, IMAX, лише необхідний мінімум спецефектів), педантичність і увага до деталей, ідейний ресурс, джокер у рукаві, продуманість виробництва - заслуговують на повагу. Каса, яку збирають його останні фільми, робить його важливим гравцем кіно-індустрії. Все це разом вкотре підтверджує його статус як режисера-візіонера. У ситуації, коли є всі передумови змінювати матрицю правил великої гри, викликає подив "студійність" заключної частини.
Якщо відкинути суб"єктивні моменти, то фільм став воістину епічним маркетинговим завершенням. Ще одним підтвердженням цього є те, що моя супутниця вийшла із кінотеатру у захваті, тоді як попередні частини залишили її більш байдужою. Врешті решт, правий Іберт, це ж комікс... Рука так і не піднялася поставити "Поверненню" 9 балів.
"Початок" (Inception) виношувався десять років. Чи вистачить у братів Ноланів власних ідей, або чи стануть вони корпоративним брендом з прогнозом фінансових показників та зведень – покаже час. Важко продовжувати жити в кінематографічному сенсі після фільмів, подібних цій трилогії. Що буде далі? Можливо, сиблінги Вачовськи разом із Томом Тивкером зможуть дати відповідь?
