Take it IzI, Dzidzio!

Режисер: Олег Борщевський

У головних ролях: Михайло Хома, Олена Лавренюк, Назарій Гук, Орест Галицький

Сюжет. Через безглузду помилку головний герой «попадає» на три тисячі доларів. Щоб віддати борг, він збирає найближчих друзів і вирішує разом з ними провернути незаконну оборудку з сигаретами на кордоні.

Враження. Чи можна очікувати, що співак Дзідзьо, що виконує вельми сумнівний репертуар, зуміє випустити більш-менш стерпну комедію? Виявилося, можна. Спільна робота його колективу і режисера Олега Борщевського (співавтора альманаху «Закохані», 2011) радує відсутністю яскраво виражених перегинів і туалетного гумору. Головне враження після перегляду – помірність. Незважаючи на сценічний імідж, у Михайла Хоми, як у персонажа, що задає загальний тон,  виходить витримувати тонку грань між лицедійством і кривлянням, залишаючи за кадром образ Дзідзьо-музиканта.

Окремої похвали заслуговує музичний супровід – вже тим, що в «Контрабасі» майже немає пісень у виконанні головного героя. У фільмі вдосталь безглуздих і абсурдних моментів, але всі вони гармонійно вписуються в комедійну канву і нітрохи не знижують градус адекватності сюжету.

Кримінал, великі гроші, погоні, любовний трикутник, чоловіча дружба. Цей фільм міг би зняти Гай Річі, назвавши його «Тачка, сиги, три попи». Але його зробив наш галицький Dzidzio.

Режисер: Андреа Маньяні

У головних ролях: Барбара Буше, Ліберо Де Риенцо, Остап Ступка, Ніколя Ночелла

Сюжет. 40-річний італієць-невдаха на ім'я Ізі на прохання брата везе з Італії до високогірного карпатського села труну з тілом загиблого на будівництві українського заробітчанина.

Враження. За документами «Ізі» проходить як комедія, але гумору там рівно на один рекламний ролик. Решта 85 хвилин залишають після себе непристойно багато роздумів як для легкого жанру. Італійський режисер зняв роуд-муві а-ля «Бумер», скоріше, для своїх співвітчизників, ніж для українського глядача. Замість німецького авто тут труна, а замість бандитів – європейський блаженний, який подорожує по terra incognita, звідки в його рідну країну приїжджають доглядальниці і будівельники. Перед ним Україна постає мальовничій країною, блукає між старою радянською урбаністичною спадщиною і сільськими народними традиціями. Тут панує незрозумілий життєвий уклад гостинних аборигенів, які толком не говорять жодною європейською говіркою, зате примудряються зі сторонніми іноземцями побудувати спілкування більш інтимною мовою душі.

Розвиток сюжету дуже плавний, як і реакція головного героя на навколишній світ. Багато пауз і німих сцен. Незважаючи на заявлену комедійність, у стрічці переважає драматична складова. На відміну від фільму з Дзідзьо, "Ізі" з попкорном не піде.

Підсумок. У вересні скарбничка українського кіно поповнилася двома цікавими різноплановими картинами. І якщо під фільм про коломийських горе-контрабандистів можна весело провести вечір, то для перегляду стрічки про європейського гостя нашої країни необхідно підібрати відповідний настрій і пам'ятати, що рекламний ролик не відображає всього глибинного задуму.