Фільми нашої Незалежності

Тиждень тому Україна відзначила 25 років незалежності. 25 років – ні багато і ні мало. Але тим не менш, за цей час український кінематограф розвивався не так швидко, як хотілося б. Все-таки те, що культурою в країні займаються в останню чергу, дуже сильно відображається на результатах. Більшість кінопродукції – це фільми та серіали для телебачення. В основному комедії, мелодрами, те, що буде користуватися попитом у телеглядачів. Повнометражних художніх фільмів сучасного формату не так й багато. Найбільш плідно український кінематограф почав розвиватися в останні декілька років, завдяки таких кінокомпаніям, як: Film.ua, StarMedia, ProntoFilm, Kinotur, Wisevision та інші. Після виходу на екрани фільму «Незламна» у 2015 році, стало зрозуміло, що українське кіно зробило великий ривок уперед і ми можемо знімати фільми на рівні з Голівудом. Ідей для нових проектів вистачає, локацій, де можна знімати – теж. Як завжди, питання залишається в фінансуванні. А це означає, що нам необхідно змінювати ставлення до кіновиробництва. У нас фільми – це частина культури, кіно, орієнтоване не на масового глядача, а самі теми дуже «вузько-українські». За кордоном ж (в тому числі й в Америці) створення фільму – це бізнес. І спонсорують зйомки не держава, а в основному підприємці. Тому там й формат інший.

Але повернемося до Дня незалежності. Багато сайтів кожен рік публікують перелік з 23, 24 кращих українських фільмів. В такому переліку, як правило, знаходяться фільми різних жанрів і незрозуміло за якими критеріями вони відібранні в такий список. Мені також захотілося скласти схожий «Топ кращих». Але зважаючи на теперішню воєнну ситуацію в країні, більш доречною була би публікація українських фільмів, в яких зображується наша боротьба за свободу, патріотизм, нескореність завойовнику та обставинам, сила духу, бажання жити, підніматись і йти далі, незважаючи ні на що. 

Передбачалося, що в такому списку буде, як мінімум, 10 фільмів. Але проаналізувавши усі знайдені кінострічки й переглянувши більшість з них, мною було відібрано лише 5 (!) фільмів з даної тематики. І ще один з них залишився під питанням. 

За якими критеріями відбиралися фільми? 

В першу чергу, жанр, а саме: драма, історія, воєнний. 

По-друге, більшість українських драм знято в сірих, «похмурих» відтінках, де все сумно і понуро. А це ні як не додає нам віри в самих себе і не надихає на щось гідне. Тому так важливо було знайти фільми, які зняті в оптимістичному тоні, з відчуттям надії на щось в майбутньому. Навіть, якщо це драма. 

По-третє, якнайменше жорстоких, кривавих сцен. Навіть, якщо це історичний або воєнний фільм. 

По-четверте, фільм обов’язково повинен схиляти до роздумів, вчити позитивним вчинкам, бути вірними своїм переконанням, чинити по совісті, бути патріотом, людиною честі і т.п.  

В Голівуді такими прикладами можуть бути відомі, практично усім, фільми: «Титанік», «Врятувати рядового Райана», «Патріот», «Австралія». Кіно, яке запам’ятовується назавжди и показує силу духу, віру в самого себе, надію та сили йти далі. У нас поки з цим тугувато, оскільки характер української культури сформувався під впливом творчості Тараса Шевченко. Адже якщо уважно придивитися до творів літератури (прози та поезії), то можна помітити, що ми увесь час страждаємо та скаржимося. І видно з часом такий напрям перейшов і в кінематограф і надовго в ньому застряг. Це спостерігається в фільмах про особисті трагедії, де немає ніякої надії або все зображується в сірих, «похмурих» тонах. 

У нас була непроста історія становлення, яка була насичена різними історичними трагедіями. Але ж ми не здавалися, боролися й перемагали. І саме такий український характер, непереможений, варто показувати в більшості фільмів. Особливо в тих, які не пов’язані з історичним минулим держави. Адже й інші народи та нації за свою історію переживали серйозні трагедії, але більшість їх фільмів оптимістичного характеру, життєво-стверджуючі – те, що так необхідно глядачу. 

Отже, представляю 5 кращих фільмів нашої Незалежності (рахунок ведеться з кінця). 

5. «Нескорений». 2000р.

Жанр: воєнний, драма. Режисер Олесь Янчук. Країна: Україна. Мова оригіналу: українська.

Не дивлячись на те, що в фільмі все-таки присутні декілька жорстоких сцен післявоєнного періоду, я все ж таки внесла кінострічку до переліку, оскільки в ній йдеться про боротьбу однієї людини (генерала української повстанської армії Романа Шухевича) за незалежність України та його вірності своїм переконанням.

4. «Гетьманські клейноди». 1993р.

Жанр: історія, мелодрама, драма. Режисер Леонід Осика. Країна: Україна. Мова оригіналу: українська.

Фільм про те, як прибічники Богдана Хмельницького намагаються врятувати символи гетьманської влади та незалежності України. Фільм про честь, мужність та патріотизм.

3. «4 дні в травні». 2011р.

Жанр: воєнний, драма. Режисер: Ахім фон Борріс. Країна: Україна, Німеччина, Росія. Мова оригіналу: російська.

Фільм, заснований на реальній нестандартній історії. Фільм не про війну, а про людей. І не дивлячись на непримиренні відносини між двома воюючими державами, фільм про людяність і про те, що повинно бути в кожному з нас.

2. (?) «Гетьман». 2015р.

Жанр: біографія, історія, драма. Режисер Валерій Ямбурський. Країна: Україна. Мова оригіналу: українська.

Це як раз той фільм «під питанням», про який було сказано на початку статті. Фільм, згідно трейлеру, обіцяє бути достатньо цікавим та знятим за останніми тенденціями кінематографу. Але проблема в тому, що подивитися його неможливо, оскільки в Інтернеті його немає взагалі. Але сподіваюся, що він не розчарує. Сама кінострічка про гетьмана України Богдана Хмельницького, але не як про полководця, а як про людину з її поглядами, переконаннями та її особисту драму.

1. «Незламна». 2015р.

Жанр: воєнний, біографія, драма. Режисер Сергій Мокрицький. Країна: Україна, Росія. Мова оригіналу: російська.

Один з повномасштабних великих проектів сучасного українського кінематографу. Фільм про українську жінку-снайпера Людмилу Павличенко, яка, попри особисті трагедії та війну, не зламалася, знайшла сили рухатися далі, відстоювати Україну, жити заради майбутнього миру та життя.

Час закінчувати з тенденцією понурих кінострічок, в якій застряг український кінематограф. Нам потрібні фільми, в яких основним мотивом буде непереборне бажання йти далі, боротися за свою свободу, майбутнє, переконання. Більше життєво-стверджуючих фільмів, з нотками надії та в оптимістичному ключі. Саме це повинно стати основним стрижнем розвитку українського кінематографу в подальшому. Ми – українці, нація, яка, незважаючи на увесь тягар нашої історії, витримала та продовжує йти уперед. Це закладено в наших генах та відобразилося в нашому характері. Тому й фільми, які розповідають будь-які історії про людей, а саме українців, повинні бути такими ж, як і ми – нескореними під впливом обставин та вірою в самих себе. 

© Автор статті Шерстобітова Наталія, Київ, 2016р. Всі права захищено