Скорботна безчуттєвість (1987)

У назві цього фільму - діагноз психічної хвороби. Назва п'єси Бернарда Шоу «Будинок, де розбиваються серця» - це формула-символ, знайдена великим англійським дотепником для позначення Європи перед першою світовою війною. Російський режисер, розпізнав російські чеховські коріння п'єси й віртуозно розробив їх у своїй насиченій асоціаціями кінематографічній композиції. Це був згусток режисерської фантазії й антологія майже всіх випробуваних пізніше прийомів Сокурова. Тут були: макет, що дублює натуру, документальні кадри з деформацією зображення, маска самого Шоу й виконавці - непрофесіонали поруч зі знаменитим грузинським артистом Рамазом Чхіквадзе. Фільм викликав скандал ще на стадії роботи, яку переривали, забороняли в різних інстанціях, поки, нарешті, не випустили в перебудований час в 1987 році. Мабуть, саме сьогодні особливо виразно звучить у цій картині найважливіший для режисера мотив - беззахисності людини, що сховалась як у коконі у стінах рідної домівки від жаху історії й буттєвих проблем. Захист - наука, техніка, культура - цивілізація - може в будь-який час звалитися й задавити «горду» всім цим людину. Фільм брав участь у конкурсній програмі ХХХVII Міжнародного кінофестивалю в Західному Берліні у 1988 році.