Вовчик (2009)

Їх двоє – мати та дочка. У них немає імен. Вони біжать. Постійно, без зупинок. Мати тікає від дочки, аби віднайти себе, нове життя, відкрити світ. Дочка ж наздоганяє матір, тому що не уявляє ані себе, ані світу без неї. Їхній біг – нескінченна низка помилок, що повторюються, немов мелодія катаринки, як кружляння дзиґи – безглуздої іграшки, що її подарувала колись мати. Проте одного разу це кружляння уривається.