Зона інтересу (2023)

Нуднішого та беззмістовнішого фільму я ще не бачив.
Ті коментатори, які пишуть про його геніальність, нагадують сувору мамцю з анекдоту про цукерки "Мішка на сєвєрє". Коли дитина розгортає пусту обгортку і розчаровано питає "А де ж мішка?" І отримує відповідь "На Сєвєре".

Фільм геніальний. Непопсовий, тому недивно, що пару людей виходили із залу. Він дивиться легко, ми просто спостерігаємо за життям родини, яка нещодавно заїхала в новий будинок, зробила там ремонт, розбила сад. Діти, робота, вітання з днем народження, відвідування мами своєї доньки. «Тут рай», «як тобі пощастило», «стіну треба прикрасити». Якщо фільм комусь не зайде - людина ніколи не замислювалася над трагедією концтаборів, тим, як і що там відбувалося. Геніальність фільму в тому, що можна показати верх цинізму і жах концтабору без жодної сцени жорстокості і насилля. Весь контекст береться із загального знання.

Один з тих рідкісних фільмів, де режисер знаходить засоби розповісти про одне з найжахливіших місць, створених руками людей, і його трагедію, не показуючи нічого надто жахливого. Це також один з тих небагатьох фільмів, де трагедію передано звуком більше, ніж зображенням. Але якщо людина прожила все життя в якійсь шафі чи серед лісу, і нічого не знає про Аушвіц, то може у фільмі  нічого і не зрозуміти.

Фільм жахливий.... Трата часу і коштів.