Їх багато і їх не подолати

Незважаючи на факт, що американська критика буквально майоріла від негативних і навіть гнівних відгуків, у нашому прокаті спрацювала зовсім інша формула - свідчення тому жвавий інтерес і схвальна реакція у переповненому залі кінотеатру "Київ".

Любити кінематограф - це в першу чергу знаходити в ньому те, що тобі подобається. Виявилось, що у "12-ти друзях Оушена" таких речей достатньо, щоб стверджувати - фільм сподобався. Новий фільм залишив впізнаваність стилю "11-ти", де, крім когорти першокласних акторів, фірмової візуальної сторони та закрученості сюжету був присутній надзвичайно органічний джазовий саундтрек. Відсутність класичної цілісної основи в сюжеті „12-ти" була викликана тим, що сценарій фільму з самого початку був написаний для зовсім іншого фільму. Це вже потім його „підігнали" під реалії оригінальної історії. В двох словах фабула фільму зводиться до того, що мобстер грального бізнесу Террі Бенедикт (Енді Гарсіа), на якому нагріли руки друзяки Оушена - вичислив їх, погрожує і хоче свої гроші назад... з процентами. А так як напружена і добре спланована робота і гарний рекреаційний відпочинок вимагають значних витрат - віддавати особливо нічого. Доведеться забрати гроші у індивідуума, у якого їх з надлишком - злодія сучасності - Франсуа Тулура (Вінсент Кассел). Для умільців Оушена все було б не так складно, якби Расті Раян (Бред Піт) не закрутив роману з небезпечною красунею-детективом (Кетрін Зета-Джонс).

Недоліки сюжету з головою перекрилися цікавими і, часом, несподіваними знахідками. Чого, наприклад, варті Брюс Уілліс та Джулія Робертс, які грають самих себе. В цих випадках фільм переставав бути просто комедією це був стьоб-сатира, "панкуха". Взагалі, тонкий і своєрідний гумор "12-ти" був свого роду родзинкою сіквела. І те, чого не вистачало в плані інтриги чи динаміки знову ж таки було компенсовано. До речі, вже згадуваний саундтрек став ще більш напористішим - доведеться придбати.

Отже, фільм вдався. Хоча б лише через те, що дарує гарний настрій, атмосферу відпочинку та заряд бадьорості.

Цікаво спостерігати за еволюцією інді (незалежного) Содерберга у мейн-стрім (Голівуд). Він не тільки захопив свої старі напрацювання: зйомку з плеча, особливі ракурси, кольорові фільтри, а-ля документальні вставки, хаотичну нарізку кадрів. Він зумів знайти золоту середину між тим, що робити хочеться і тим, за що дають гроші. Саме він, при не зовсім райдужних прогнозах, наполіг щоб бюджет „12-ти" залишився на рівні „11-ти" - 110 мільйонів. Той факт, що в Штатах ці гроші відбилися - свідчить про багато чого... З нетерпінням чекатимемо нової роботи Содерберга - „Че" з Бенісіо Дель Торро в ролі Че Гевари.

6.5/10