Репортаж з прем'єри фільму "В движении"
Рецензія на фільм: У русі
Аліса і троє її друзів журналістів прийшли на прем'єру російського фільму. На вході до зали всіх знімає камера, це додає події значущості. Нарешті всі сідають. На сцену виходить якась поважна жінка і оголошує, що "зараз до нас вийде виконавець головної ролі Костянтин Хабенський". І дісно, у цю саму мить на сцену просто вибігає Хабенський. В житті він чомусь виглядає інакше ніж у кіно, але голос такий самий. Всі аплодують. Хабенський швидко каже, що зараз буде кіно Пилипа Олеговича Янковського і, так само швидко як прибіг, убігає. Всі знову аплодують.
Гасне світло. На екрані йдуть мерехтливі титри, від погляду на які стає боляче очам. Звучить енергійна драйвова музика. Так само драйвово та енергійно починається фільм. Всі сміються - багато смішних моментів.
Аліса до журналіста ліворуч:
- Слухай трохи схоже на тебе.
Журналіст ствердно киває. Аліса вдоволена. Всім добре.
Приблизно через півгодини драйв різко спадає, і журналіст ліворуч Аліси починає роздратовано розхитуватись на кріслі і із стражданням в голосі питати:
- Про що цей фільм? Цей фільм ні про що…
Разом з журналістом розхитується весь ряд крісел, тому Аліса шепоче:
- Заспокойся! Тобі ж нічого не подобається крім твоєї власної книжки та твого непоставленого сценарію.
Тим часом на екрані знову з'являється трохи драйву і журналіст, він же письменник (вже видав одну книжку), заспокоюється. Та згодом крісло ліворуч знов починає відчайдушно розхитуватись.
Аліса, розстроєно:
- Не подобається йди до дому. Ти впливаєш на моє враження.
Журналіст продовжує сидіти. Кінець фільму. Він ніби-то полегшено зітхає, але не рухається з місця, чекає Хабенського.
Знову виходить Хабенський. Знову оплески. Хабенський розповідає, що приїхав із засніженого Пітеру і у теплому Києві йому дуже подобається, навіть більше ніж у Москві.
- Я хочу поблагодарить за свой приезд в Киев компанию "Укркинофильм", которая предлагает периодически появляться у вас в стране, - пауза і виправляється, - у нас в стране.
Далі тихо і не дуже впевнено:
- Ведь у нас одна страна, мы говорим на одном языке.
Зал тактовно мовчить. Друзі Аліси починають переглядатись. Хабенський мабуть щось відчув і зовсім невпевнено:
- По крайней мере мыслим мы на одном языке.
Чоловік праворуч Аліси, не журналіст, але редактор сайту (за освітою культуролог, сам народився в Росії):
- Слухай, там що всім, хто в Україну їде, рознарядку дають таке казати.
Аліса:
- Чому ти питаєшь? Ти ж сам розповідав, що там всі люди так думають, навіть твої родичі.
- Мої родичі кажуть, що ми крадемо у них газ. Але ж це відомий актор, розумна людина…
- Ну той що вони там всі відірвані від життя. Треба йому вибачити.
Хабенський тим часом розповідає, що у фільмі дебютувала співачка Лена Перова, що як звали собачку у фільмі він не знає, тому що собачок було дві, що наймолодша зірка картини Оксана Акіньшина ("Сестри") поїхала за призами в Канни, а можливо не в Канни, але кудись в Європу (знялася у фільмі Лукаса Мудісона "Лілія назавжди") і так далі.
Питань задають небагато - здебільшого дівчата просять телефон Хабенського та намаються домовитись про зустріч. Журналіст ліворуч не витримує і таки питає:
Про що власне цей фільм?
Хабенський, натхнений авансами київських дівчат:
- Про кохання звичайно. Як завжди.
На цій оптимістичні ноті дозвольте і закінчити репортаж.
Аліса Сова 3 січня 2006
