Костянтин Степанков

Костянти́н Петро́вич Степанко́в, справжнє прізвище — Волощук (нар. 3 червня 1928, Печеськи — пом. 22 липня 2004, Жереб'ятин) — український актор. Син православного священика, загиблого у таборах ГУЛАГ СССР; брат вояка УПА.

Народився у селі Печеськи Хмельницької області.

Батько актора, Петро Петрович Волощук, був священиком. Його арештували 1939 року і з тих пір його ніхто не бачив. Можливо, батько постраждав за близьке знайомство з ад'ютантом Симона Петлюри Олександром Даценком. Прізвище Степанков утворене від дівочого прізвища матері Степанко.

Два брати Костянтина Петровича загинули. Молодший Георгій закатований голодом 1933-го року, а старший Ігор загинув під час Другої Світової війни у лавах УПА.

По війні мати Степанкова, Євгенія Василівна, боячись із двома дітьми, Костянтином та молодшою сестрою Лідою, лишатися після відходу німців на батьківщині, вирішила виїхати до Узбекистану. Проте Костянтин їхати відмовився.

По закінченню школи Степанков вступає до Уманського сільгоспінституту на плодово-овочевий факультет, склавши екстерном іспити за перші два курси. Як згадував сам Костянтин Петрович, весь час, роками, він змушений був недоїдати, тож «дуже хотів швидше стати плодоовочеводом, щоб поближче до їжі — до хліба, картоплі, буряку, меду.»

В інституті Степанков, як член комітету комсомолу, вів «культмасовий сектор», де в його обов'язки входило запрошення відомих людей, котрі перебували в Умані, на зустрічі зі студентами та викладачами. Під час однієї з таких зустрічей на талановитого юнака звернув увагу і запропонував вступити до театрального інституту Амвросій Бучма, на той час актор та режисер Київського театру ім. Івана Франка, професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Степанков зголосився на пропозицію Бучми і вступив до театрального інституту де й вчився на курсі Амвросія Максиміліановича на кіновідділі.

1953 — Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

Від 1955 року грав у театрі ім. Івана Франка.

Від 1968 — актор Київської кіностудії імені Довженка.

Від 1953 року, протягом 31 року, — педагог і керівник майстерні Київського інституту ім. І. Карпенка-Карого.

Від 1998 року — викладач кафедри телебачення в Київському університеті культури і мистецтв.

Помер 22 липня 2004 року від раку підшлункової залози. Похований в селі Жереб'ятин Бориспільського району Київської області.

Фільмографія

Звання та нагороди

• Народний артист СРСР
• Народний артист УРСР
• Лауреат Державної премії України ім. О.Довженка, 2003
• Перший лауреат премії ім. Л. Бикова, 1998