Дай волю уяві
Рецензія на фільм:
Чарівна країна
Кінотеатр
„Київ" відкрив місяць оскарівських прем'єр. Першою, серед очікуваних мульти-номінантів
„Авіатора",
„Узбіччя",
„Крихітки на мільйон доларів", стала стрічка
„Чарівна країна". В основу фільму лягла історія про творця Пітера Пена -
Джеймса М. Баррі. Глядачам довелося пережити щось схоже на те, що відбувалося на прем'єрі п"єси
„Пітер Пен" в Лондоні рівно сто років назад - повернутися у дитинство і опинитися у країні, яка існує лише в уяві.
Для того, щоб оцінити цей фільм по достоїнству потрібно бути що називається „в темі". Не можу похвалитися прочитанням книги, але кінематографічної продукції було освоєно чимало: і мультфільм
„Пітер Пен" 53 року, і його сіквел
„Повернення в Небувалію", і
„Капітан Гак" і минулорічний 100 мільйонний фільм
„Пітер Пен". Крім того, потрібно зважати на те, що
„Чарівна країна" серйозний дорослий фільм, який потрібно дивитися очима дитини. Тоді ефект перевершить сподівання, а скупі чоловічі та рясні жіночі сльози будуть проситися на волю.
Незвичне бачення світу і речей драматургом Джеймсом М. Баррі (Джонні Депп) знаходить натхнення у спілкуванні з милою вдовою Сильвією Девіс (Кейт Уінслет) та її чотирма хлопчиками. Уявний світ, який він створює навколо них стає частиною його життя і творчості. Особлива увага до родини Девіс породжує чутки і ще більше дистанціює Джеймса від дружини. Спілкування та гра з дітьми сюжетними штрихами лягає у фабулу майбутньої п'єси, яка завдяки фінансуванню мецената Чарльза Фромана (Дастін Хофман) стає реальністю. Але радість від успіху і слави спохмурює невиліковна хвороба Сильвії. Щоб пережити біль втрати потрібно повірити у
„Чарівну країну"...
З самого початку перегляду присутній невеличкий дискомфорт сприйняття. Антураж
„Гошфорд Парка" (Gosford Park) чи
„Залишку дня" (Remaining of the day) (Англія початку минулого століття) налаштовує зовсім не по-пітерпенівськи. Але з розвитком сюжету дискомфорт зникає і перетворюється на свого роду захоплення. Поєднання реального і уявного органічно поєднується і створює чарівну атмосферу, до якої не вистачало хіба що бокалу вина... Ключові моменти і акценти розставлені таким чином, що ідуть по наростаючій і просто пробивають на сентименти. А епізод, коли камера розкручується по хитромудрій траєкторії повітряного змія, викликає легке головокружіння.
Не відношу себе до ярих прихильників Джонні Деппа, але схиляюся перед його
вмінням перевтілюватися і створювати правдиві образи. Решта акторів, зокрема діти, виглядають не менш переконливо. Стосовно технічної сторони фільму (художня постановка, костюми, музика і редагування) - про її якість свідчать відповідні номінації на Оскар.
Не зважаючи на те, що перед переглядом була упередженість стосовно вузькості теми, виявилось, що ширина була захована в площині особистих переживань, спогадів та фантазій. Тому, ідучи на фільм, потрібно бути готовим дати волю своїй уяві...
9/10