Історія однієї камбоджійської дитини
Анджеліна Джолі, окрім успішної акторської кар’єри, не раз пробувала свої сили в режисурі. Фільм «Спочатку вони вбили мого батька» 2017 року – четвертий художній фільм режисера. Джолі явно зацікавилась фільмами на військову тематику – до цього вона встигла зняти «В краю крові та меду» (2011) про війну в Югославії (фільм вийшов досить слабким) та «Незламного» (2014) про американських солдатів у японському полоні в часи Другої світової війни (непоганий фільм). Мелодраму «Біля моря» (2015) хочеться забути як невдалий експеримент Джолі. Після цього режисер звернулась до тематики війни в Камбоджі у 1970-х роках та режиму «червоних кхмерів».
В основі сюжету фільму – автобіографічний роман письменниці Лун Ун, уродженки Камбоджі, яка жила заможним життям разом зі своєю родиною в столиці країни – місті Пномпень. Безтурботне життя закінчилось, коли владу в країні захопили «червоні кхмери». Лун на той момент було всього п’ять років. Після цього почалося її багаторічне сповнене страждань життя: вивезення усього населення з міста в села, виснажлива робота в трудових таборах, мобілізація та військовий вишкіл в рядах «червоних кхмерів»…
Те, що Джолі взялась висвітлювати цю трагічну сторінку в історії Камбоджі – не випадковість: в Анджеліни є камбоджійське громадянство, а один з її всиновлених дітей – камбоджієць. Наскільки вдалим був вибір роману Лун Ун в якості основи для сюжету – питання відкрите, оскільки книгу критикували за недостовірність. Як би там не було, фільм «Спочатку вони вбили мого батька» був знятий в Камбоджі, в ньому зіграли камбоджійські актори, і, відповідно, у фільмі чути в основному камбоджійську мову, що, безумовно, йде фільму на користь.
Дивно, але образ «червоних кхмерів» у фільмі не можна назвати «демонічним»: то молодий «кхмер», повіривши, що Лун – сирота, кине на неї співчутливий погляд і покаже де знайти притулок, то наглядачка з військового табору відпустить головну героїню в сусідній табір побачитись з сестрою, то у зв’язаному й відлупцьованому полоненому «кхмерові» головна героїня побачить когось схожого на її батька… Якось це сильно контрастує з тим, що «червоні кхмери» прославились на увесь світ своєю небаченою жорстокістю по відношенню до своїх (і не тільки) співвітчизників – кількість замордованих людей за деякими даними сягає трьох мільйонів. Можна, звичайно, пояснити все тим, що у фільмі події подані очима конкретного персонажа, і більшість цих жахіть залишаються за кадром: наприклад, Лун бачить знущання наглядачів, масовий голод і смерть від хвороб у трудовому таборі, але не бачить загибелі своїх батьків – це відбувається ніби в її уяві. Чому вона уявляє ями з розстріляними і забитими сокирою людьми, які були в реальності, але які вона сама по сюжету фільму не бачила – питання до сценаристів. В окремі моменти фільм справді пробирає гнітючою картиною безжального режиму, прибічники якого творять злочини, прикриваючись благими намірами, сценами обстрілів, і тілами загиблих людей, які підірвались на розставлених «кхмерами» мінах. І все це ламає вкрай непереконливе закінчення, де головна героїня возз’єднується зі своїми братами і сестрами завдяки випадковій зустрічі в таборі біженців.
З візуального боку фільм знятий дуже добре: операторська робота, підбір місць для натурних зйомок, «райські» пейзажі камбоджійської природи з яскраво-зеленими деревами і травою (що різко контрастує з тим, що відбувається з людьми), робота з масовкою – все на високому рівні. Актори виглядають в кадрі природньо (принаймні, для далекого від азійської культури глядача), особливо це стосується виконавиці головної ролі, до якої прикута вся увага.
В цілому, фільм «Спочатку вони вбили мого батька» варто переглянути тим, хто цікавиться історією Камбоджі в період панування «червоних кхмерів». І хоча у фільмі вистачає сценарних прорахунків, це непогана військова драма; Анджеліна Джолі поповнила свій творчий доробок ще одною хорошою режисерською роботою.
