фільм про цінності та право вибору
“Кришталь” – фільм про цінності та право вибору, таке нове і поки що незвичне для людини 90-х. Героїня Веля розуміє це дуже чітко, вона проговорює це в монолозі, що шокує простого провінційного хлопця, який звик, що правила – це не про вибір, їх може диктувати лише хтось. Сказати, що вона мріє поїхати в США заради легкого життя чи тусовок – це буде не про неї.
Евеліна Сорока (і, я думаю, це навмисний прийом) має прізвище-характеристику: вона оточена блискучим кришталем, але це не зовсім той блиск, якого прагне дівчина. Її та її цінності не розуміє ніхто – ні мама, ні найближчий друг, що вже казати про решту героїв. У свої двадцять вона дуже чітко розуміє, хто вона, чого хоче – не всім так пощастило, і люди відчувають певну заздрість, навіть не розуміючи природи своєї неприязні до Велі.
Зробивши таку тупу помилку в анкеті й усвідомивши це, думаю, більшість людей покинуло б сподівання отримати візу. Я б забила. Але Веля геть інша, і це ще раз підкреслює, наскільки нестерпна для неї думка залишитись на батьківщині.
Мені здалося, 90-ті у цьому фільмі зображені досить відсторонено, без ностальгічних рожевих соплів та поблажливості. Це зовсім не ода дев’яностим, режисерка зовсім не романтизує часи своєї юності. Це лише антураж, який дуже виразно контрастує з яскравою героїнею. Втім, чимало епізодів у фільмі викликають посмішку – ми впізнаємо себе, а не 90-ті, свою поведінку. Як той милий епізод із котлетою, коли хлопчик хапає її на кухні, похапцем їсть у спальні і витирає руки от простирадло. Хто так не робив у дитинстві?
Музика, яка створює контраст – “Песняры” і Move Your Body Маршалла Джефферсона – дуже класно працює на сюжет, Веля енергійно рухається до своєї мети, доки в плеєрі є батарейки, і чути заунивні “родныя” мелодії для неї просто нестерпно.
Розв’язка відкрита – важко сказати, отримала Веля свою омріяну свободу чи ні. Фінальні кадри – білоруський “Чорнобильський шлях” – то була чи не остання спроба білорусів усвідомити свій шлях, і вони його провалили. Веля, яка лишилась в Мінську, – чесно, мені важко уявити. Хай летить пташка.
