Король - голий
На світі є чимало людей, про яких кажуть «не вчяться на своїх помилках». Серед кінематографістів таких людей чимало, і український режисер Тарас Химич – наочний тому приклад. Дебютувавши у 2016 році з недофільмом «Жива», Тарас, на жаль, не подумав, наскільки важливим у фільмах є сюжет і акторська гра, що роботою режисера, сценариста, оператора і монтажника мають займатися різні люди… Тому другий повнометражний художній фільм Химича «Король Данило» цілком передбачувано повторив більшість помилок «Живої».
Біографія короля Данила Галицького – багата тема для сюжетів не стільки фільмів, скільки серіалів на кілька сезонів: розібратися і гідно втілити на екрані довжелезну і успішну політичну кар’єру майбутнього короля, численні битви, в яких він брав участь, відносини з родиною дуже непросто. В рамках повнометражного фільму єдиним виходом для сценариста є виокремити якийсь невеликий епізод з біографії Данила і переконливо його відобразити. У 1987 році вже виходив фільм «Данило – князь Галицький», де на перший план було виведено політичну діяльність Данила на тлі підготовки до протистояння з монголами. Незважаючи на численні недоопрацювання, фільм вийшов в цілому на оцінку «задовільно». А ось у Химича вийшов сумбур і нерозбериха.
Події «Короля Данила» стартують орієнтовно у 1240 році, коли було засновано місто Холм, а Київ був захоплений монголами на чолі ханом Батиєм, а закінчуються орієнтовно у 1245 році, коли Батий визнав Данила повноправним володарем Галицько-волинського князівства, лояльним до монголів. Але зрозуміти вищеописане можна лише прочитавши біографію Данила – сюжет поданий вкрай сумбурно, датування подій на екрані знову не зробили, політичній та військовій діяльності Данила присвячено мало уваги, а історичних помилок у фільмі – хоч греблю гати. На додачу фільм обтяжений непотрібними сюжетними лініями і персонажами. Так і хочеться взяти монтажні ножиці і вирізати частину сцен: наприклад, епізоди з двома лицарями, зі служкою і лікарем дружини Данила, з качком, який на радість дівчатам хвилину ходить з оголеним торсом, показуючи класні «кубики» пресу, прибрати ідіотський сюжетний хід в кінці фільму (мова йде про подвійну змову проти Данила) і так далі. Бо всі ці сцени не лише розтягують хронометраж, роблячи фільм нудним, але й відводять самого Данила на другий план. Складається враження, що Химич, який знімав фільм на гроші приватних меценатів, був змушений вставляти по парі епізодів з непутящими (в акторському плані) дітьми продюсерів.
Зі звуком у «Короля Данила» серйозні проблеми – дуже часто через музику буквально не чути репліки акторів. Але, може, воно й добре. Бо актори хоч і виглядають непогано, але щойно розкривають рот починають нести пафосну дурню в стилі «його кінь вже впав, а він продовжував битися». І все це помножене на слабувату акторську гру.
Візуально фільм також вийшов неоднозначним. Картинка виглядає красиво завдяки непоганій корекції кольору. А ось операторська робота в одних сценах непогана (навіть є один кількахвилинний епізод, знятий довгим планом) а в інших – просто жахлива. Погрішності монтажу також видно неозброєним оком.
З гумором у фільму також не склалося. Є лише одна смішна сцена, де друзі Данила під час перемовин останнього з Батиєм, завітали в гарем (так, пара сцен з оголеннями у фільмі є). Правда, в реальності, двох приблуд, яку залізли в ханський гарем кастрували і убили би на місці.
Можна, звичайно, похвалити і Химича, і всю знімальну групу, що за копійчаний бюджет (за деякими даними він склав 4 мільйони гривень), вони побудували величезну і красиву декорацію середньовічного Холма (цікаво, її зберегли після зйомок?), що знайшли чудовий реквізит (зброю, предмети тогочасного побуту), що одягнули акторів у красивий одяг, характерний для описаної епохи (хоч і дуже чистий) що поставили пару кривавих боїв (правда, з десятьма людьми в кадрі). Але чому всі свої старання творці фільму спустили в унітаз, наплювавши на сюжет. Для прикладу є український фільм «Гетьман», творці якого розуміли, що зі скупим бюджетом видовищного історичного бойовика не вийде, тому добре попрацювали над сценарієм, і вийшов в принципі непоганий фільм. А ось «Король Данило» виглядає більш виграшно у візуальному плані, але дивитися на це нецікаво, бо немає нормального сюжету.
Якщо коротко, то «Король Данило» - дуже слабенький фільм. Його не вийде дивитися як історичний фільм, бо історії тут немає, а розважити він також не здатний. Іронічно, але фільм не викликає люті за погану якість, його просто нудно дивитися. Досі незрозуміло, чому знімаючи фільми, Химич не обмежується роботою над візуалом, а написання сценаріїв і режисерування не віддає в руки професіоналів? Хочеться бути одноосібним керівником, «королем» на зйомках? Ну, тоді зрозуміло. Правда, у даному випадку «король – голий».
