Канни 2012: "Кохання" Ханеке краще за усіх

Історія все ж повторюється двічі. У різних інтерпретаціях, але з однаковими героями. Завершився ювілейний Каннський кінофестиваль, на якому знову були роздані усі пальмові гілки і інші традиційні призи найкращим фільмам світового кіномистецтва.

Єдиною традиційною нагородою, яку не вручили на фестивалі став ювілейний приз в честь 65-річчя події. Нагадаємо, що 5 років назад цю відзнаку отримав Гас Ван Сент за «Параноід Парк». У конкурсі цьогоріч брав участь 21 фільм. Серед них була одна стрічка, яка представляла пострадянський простір - «В тумані» Сергія Лозниці. Саме їй була віддана перша нагорода серед фільмів основного конкурсу – приз міжнародної асоціації кінокритиків FIPRESCI. Фільм розповідає історію радянського військовополоненого, якого у часи великої вітчизняної переслідують «свої» через те, що він був випущений на волю німцями. Демонструючи героя у нестандартній ситуації режисер намагається продемонструвати усю крайність і жорстокість безвиході.

Опісля нагородження фільму Лозниці кількість претендентів на головні призи звузилась, адже міжнародна критика дуже поблажливо оцінила нову стрічку режисера «Щастя моє». Головними претендентами на перемогу в останній конкурсний день усі називали два фільми, режисери яких вже здобували цей приз у минулому десятиріччі. Це «Кохання» Міхаеля Ханеке і «За пагорбами» Крістіана Мунджиу.

Двічі "пальмовий" Ханеке

І один з найрадикальніших режисерів останніх років – австрієць Ханеке знову переміг, ставши сьомим кінематографістом двічі удостоєним «Золотої пальмової гілки». В його фільмі – епохальні зірки світового кіно Жан-Луї Трентіньян і Еммануель Ріва, які знову повернулися на екран аби попрацювати із вже легендарним режисером. Майстром відвертого епатажу із глибоким зануренням у безодню людського єства. Оглядачі кажуть, що нова стрічка Ханеке – найпростіша із усієї його фільмографії. Це перевірити українські кіномани зможуть вже на Одеському кінофестивалі, де планують показати цей фільм.

Кадр із фільму "Реальність"

Друга за престижністю премія фестивалю дісталась італійському режисеру Маттео Гарроне, який чотири роки назад вже здобував цей самий приз за фільм «Гоморра». У його переможній стрічці «Реальність» мова йде про провінційного торговця рибою, який усіма силами намагається потрапити в реаліті-шоу. Цікаво, що виконавець головної ролі Аньєле Арене наразі відбуває довічне ув’язнення за скоєне вбивство… Каннська публіка як і журі прийняли цю трагікомічну історію позитивно. Ще однією несподіванкою стало вручення призу журі. Кен Лоуч як і Ханеке з Гарроне вже отримував приз ідентичний сьогоднішньому. Призом журі Каннського фестивалю його нагородили втретє. У 1990 році він здобув цю нагороду за «Таємний план», а в 1995 – за «Град каміння». Новий фільм «Доля янголів» про звичних для фільмографії Лоуча гопників, які задумують викрасти найдорожче віскі. Фільм абсолютно веселий і комедійний, що не властиво зазвичай похмурому настрою героїв стрічок британського класика.

Мадс Міккельсен

Щодо інших нагород фестивалю, то Срібною премією за кращу чоловічу роль відзначили одного з найвідоміших скандивських акторів – Мадса Міккельсена, за неймовірно пронизливу і тонку гру у фільмі «Полювання» Томаса Вінтерберга. Фільм розповідає історію несправедливо звинуваченого у педофілії вихователя дитсадка. Серед жіночих ролей несподівано відзначили дует із фільму «За пагорбами» румунського режисера Крістіана Мунджиу. Тріумфаторки Косміна Стратан і Крістіна Флутур зіграли дівчат, стосункам яких заважає віра одніє з них у Бога. Мунджиу абсолютно ідеально відтворює хрестоматійний конфлікт віри і свободи вибору. Стрічка стала єдиним фільмом конкурсу, яка виборола два призи. Також Мунджиу отримав приз за найкращий сценарій.

Найкращим режисером журі назвало Карлоса Рейгадаса, фільм якого «Після пітьми світло» отримав в основному негативну критику. Це історія молодої мексиканської сім'ї, яка мешкає у передмісті: страждає, відчуває, насолоджується життям і піддається спогадам. Найкращим дебютантом назвали фільм переможця «Санденсу» - «Звірі з дикого Півдня», режисер якого Бен Зайтлін отримав «Золоту камеру». «Золоту пальмову гілку» за найкращу короткометражку, яку у свій час здобували українці Ігор Стрембіцький і Марина Врода вручили турецькому фільмі «Тишина». В «Особливому погляді» тріумфував мексиканський фільм «Після Люсії».

Підбиваючи підсумки фестивалю можна констатувати не зовсім виправдане ігнорування нових стрічок Леоса Каракса («Священні двигуни») і всього англомовного кіно, яке попри високий рівень і широке конкурсне представлення залишилось без нагород.