Легенда Загубленого Міста
Cherchez la femme (Шукайте жінку)
Французький крилатий вислів
Кожен вік людини має своїх кіногероїв. Так, для людей середнього віку близькими є персонажами як Джеймс Бонд, Бетмен, для підлітків – Людина Павук, а для дітей – численні персонажі мультсеріалів. Одним, з майже культових дитячих персонажів можна назвати смурфів – чудних синіх чоловічків, що були придумані бельгійським художником П’єром Кюліфором( він же — Пейо (Peyo)), в циклі коміксів, а потім перенесені на екран. Популярність мультсеріалу зумовила вихід повноцінних художніх фільмів, а у 2017 на екрани вийшла анімаційна стрічка режисера Келлі Есбері «Смурфики: Загублене місто» (Smurfs: The Lost Village), яку і розглянемо нижче.
Сюжет мультфільму оповідає про невеличке село смурфів, які живуть ідилічним життям, адже кожен в ньому має своє призначення або властивість: Силач – самий сильний персонаж, Мудрик – найбільш розумний, Незграбко – той, що завжди робить все незграбно, Каратист – той, що знається на карате, і багато багато інших. Керує всім Тато-смурф, і лише одна дівчина не знає своєї долі. І все б так і йшло, якби одного разу злий чаклун Гаргамель зі своїм розумним котом, вирішив знайти загублене містечко смурфів. Разом з цим група мешканців, на чолі з Смурфеткою, неординарність якої об’єднує всіх у цільну команду, взялась вирушить у небезпечну подорож, щоб врятувати одноплемінників, і які виявились досить таки незвичними…
Композиційно «Легенда Загубленого Міста» являє собою в дечому класичне пригодницьку історію, надзвичайно вміло адаптоване для самих маленьких, проте побудовану таким чином, що і дорослі часто будуть переводити дихання від захвату. В цій подорожі ми знайдемо все – і інтригу таємниці, яку автори змогли вирішити досить-таки несподівано (і це при орієнтації на саму юну аудиторію), і всі атрибути пригодницької історії – і різноманітні погоні, і незвичні фантастичнізвірі, і самі різноманітні локації – від печер, нетрів до загублених болот, ребусів, навіть автори доторкнулись до теми підступності, вибору та самопожртви… Також особливо відзначив би те, що автори змогли досить таки рельєфно виписати персонажів, як наприклад образ Смурфетки – героїня постійно хоче віднайти себе, і подорож через ліс є багато в чому є подорожжю для самої себе, а також одну з кінцевих ідей – що призначення (хоча б в жартівливому прізвищі) – це лише тільки частина багатогранності будь-якої особистості… звісно, в стрічці багато і гумору, проте і серйозні теми тут виглядають далеко не легковажно.
Що особливо слід відзначити – це просто неймовірну кольорову гаму – просто таки магічну феєрію кольорів, разом з вдалою реалізацією динаміки в 3D. Сюжет анімації має дійсно цікавий і міцний стрижень, і власне такий, що зробив би честь і картині, якби вона була дорослою адвентюрою. Музичний супровід теж вдало поєднується з візуальним рядом, будучи виконаним на досить високому рівні. Частина пісень збережена в оригіналі, проте «ключові» переозвучені українською. Досить цікаво, що до дубляжу картини взялись такі відомі виконавці як Дзідзьо (DZIDZIO), проте однозначно відзначив би Юлію Саніну, яка «подарувала» свій голос головній героїні.
Отже, підсумуємо. «Смурфики: загублене місто» - це, можливо, такий собі приклад як анімація знайомить дітей (в самій м’якій, і барвистій формі) з прийомами дорослого пригодницького кіно. Можна сказати, що і дорослі, що так чи інакше завітають в гості до кумедних синіх чоловічків, також відчують як і драйв історії, так і оцінять надзвичайну, соковиту музикальну і – особливо – графічну картинку подорожі у казку…
