«Злочин і кара» за авторством Стівена Кінга
Що б хто не казав, але Стівен Кінг справді талановитий письменник, твори якого вже давно стали всесвітньо відомими і здобули культовий статус. А фільмів, які у тій чи іншій мірі є екранізаціями його творів вже назбиралося кілька сотень, і щороку ця цифра зростає. Не кожний письменник за життя добивається такого визнання. Звичайно, далеко не всі роботи письменника є вдалими (в усіх смислах), як і не кожна екранізація є якісною. Але екранізацію повісті «1922» можна вважати успішною.
Події фільму відбуваються у вказаному в назві році, в американській провінції. Вілфред Джеймс живе на фермі разом з дружиною та сином, і працює на кукурудзяному полі (знову у Стівена Кінга кукурудза!), не покладаючи рук. Але ідилії в родині немає – Вілфред вже не відчуває до дружини глибоких почуттів, а обстановка починає загостюватися, коли земля, на якій працює Вілл переходить у спадок його дружині, яка збирається все продати і разом із сином переїхати в місто. Вілл, для якого робота фермером – смисл життя, заручившись підтримкою сина, наважується на вбивство дружини, приховавши факт злочину. Але за злочином приходить кара, яка ламає життя не лише Віллу, але й іншим людям… Як співав Віктор Павлік: «На чужому горі без розплати свого щастя нам не збудувати».
Що ж, давній сюжет про те, як сама доля карає головного героя за здійснений вчинок здобув чергове грамотне втілення. Багатьом він нагадає роман «Злочин і кара» Фьодора Достоєвського. Головний герой переживає моральний розпад, його життя і плани терплять крах… Але оскільки повість «1922» написав Стівен Кінг, події набувають більш зловісного забарвлення: головного героя починають переслідувати видіння його мертвої дружини і зграї щурів. А глядачеві надається можливість самому для себе визначити, що це: містика, чи все ж таки проблеми з психікою у головного героя.
Режисером фільму виступив Зак Гілдіч, який перед цим відзначився нашумілим фільмом «Ці останні години» (2013). Фільм «1922» прекрасно передає атмосферу: похмуре оточення, повільне, тягуче відчуття наближення неминучої розплати. Загальна похмура атмосфера підкріплюється психоделічною музикою, завдяки чому фільм стає справді страшним. І це при тому, що фільм майже камерний – більшість подій відбуваються на фермі головного героя, і лише зрідка дія переноситься деінде, наприклад в місто. Тут також слід відзначити чудово відтворену атмосферу США першої половини 20-го століття: інтер’єри будинків, машини, одяг, стилістика будівель – все витримано в дусі епохи.
Однозначних похвал заслуговує акторська гра. Томас Джейн в ролі Вілфреда Джеймса виклався на всі сто: харизматична зовнішність, специфічний діалект, переконливі емоції – все передано дуже добре. До речі, Томас Джейн вже не вперше грає в екранізаціях Стівена Кінга: до цього він відзначився в таких фільмах, як «Імла» (2007) та «Ловець снів» (2003). Хоча багатьом цей харизматичний актор запам’ятався завдяки головній ролі у фільмі «Каратель» (2004). Непогано зіграв Ділан Шмід в ролі Генрі, сина головного героя. Щоправда, на фоні Джейна видно, що хлопчині ще бракує акторського досвіду. Цікаво, що Шмід грав у фільмі «Роги» (2013), який є екранізацією роману Джо Хілла, сина Стівена Кінга (тісний кінематографічний світ). Також з акторів можна відзначити Боба Фрейзера в ролі сусіда Гарлана, в чию доньку закохується Генрі.
Технічно фільм також поставлений дуже добре: оператор Бен Річардсон, який до цього зняв хороший детективний трилер «Wind River», прекрасно справився і у «1922»: тут є і красиві пейзажі полів, і правильно підібрані плани приміщень… Монтаж у фільмі також зроблений дуже добре, в тому числі кольорова гамма, де в міру підібрано похмурі і яскраві тони.
Звичайно, до фільму можна прикопатися за окремі сюжетні ходи і умовності. Та все ж вони не псують загальну картину.
В цілому, «1922» - якісний трилер з похмурою атмосферою, чудовою акторською грою Томаса Джейна і повчальним підтекстом. Хоча є цілком зрозумілим, що навряд чи кара переслідує кожного холоднокровного вбивцю. Багато хто безжально і навіть безпричинно вбиває, і не париться через це. І навіть уникає покарання. Такий світ, і такі бувають люди.
