Купуй-скачай: прем'єри тижня на DVD
Жанр: трилер
Роб Коен колись починав з непоганих жанрових стрічок на зразок «Серця дракона», дав старт нині шалено популярній франшизі «Форсаж», але потім потенціал постановника повільно зійшов нанівець. Дженніфер Лопес добре в житті вдається тільки одне – приголомшливо виглядати, а блискучою актрисою вона ніколи і не була. Райан Гузман - взагалі виходець із франшизи «Крок вперед», тому про якісь серйозні речі говорити поки рано. Саме ці три людини стали рушійною силою «Шанувальника». Ви дійсно сподівалися, що це спрацює?
Ніша еротичних трилерів нині пустує, і від цього фільму не так багато вимагалося: навіть найтривіальніший сюжет можна обіграти, якщо у персонажів є мотивація і якась взаємна хімія. У «Шанувальника» погано навіть із цим: вона – не надто розумна, він – який завгодно, але точно не небезпечний. Якщо ж ви сподівалися побачити еротичну сцену з Лопес, то доведеться вас засмутити: роздягається тут скоріше Гузман, а йому не звикати.
Чи варто дивитися: абсолютно посередній трилер, де картонні люди в картонних декораціях намагаються вас переконати, що на екрані відбувається щось цікаве.
Жанр: бойовик, трилер, військовий
Одна з найбільш провокаційних і найбільш гучних прем'єр США минулого року, фільм «Снайпер» був із самого початку приречений розділити людей на два табори. Хтось сварив Іствуда за те, що він зняв безсовісну американську агітку, хтось навпаки хвалив за викриття руйнівної сили війни. Суперечка, яка розділила Америку, полягає ось у чому: мілітаристський це фільм чи антивоєнний? Відповідь, якщо придивитися, лежить на поверхні.
Найсильніше, що є у «Снайпері», це його відстороненість. Іствуд не кидається на амбразури і не нав'язує глядачеві якусь точку зору. Біографія найрезультативнішого стрілка США показана як є, без зайвих ліричних відступів і моральних уроків. Позиція «Ірак – вороги» – це позиція зовсім не режисера, а головного героя, який свято вірив у те, що йде на війну захищати Батьківщину і не задавав собі зайвих питань. А ось що побачили ви, історію бравого американського солдата або людини з поламаною долею, це вже суто особисте сприйняття. Кожен тут бачить те, що хоче побачити.
Чи варто дивитися: можливо, найважливіший фільм останніх років, який задає незручні питання, але все одно залишається професійною режисерською роботою.
Жанр: військовий, драма
На відміну від «Снайпера», «Дорога на Берлін» – це типове патріотичне кіно, приурочене до 70-ї річниці Перемоги. В основі сюжету – історія молодого офіцера зв'язку, якому судилося від формального зрадника дійти до героя Вітчизни. Дійти в буквальному сенсі, тому що за жанром це роуд-муві, а значить, дорога тут стає мало не повноправним героєм. Тут немає масштабних батальних сцен, та й війна залишається здебільшого за кадром. «Навіть найстрашніша війна не здатна вбити в людині людське» – думка зовсім не нова, але за належного рівня акторської гри має право на життя, а з цим у фільму все в порядку.
Чи варто дивитися: військова драма не про війну, але про людей на ній, яка не претендує на лаври найкращих представників жанру, але свого глядача точно знайде.
Сергей Задко 6 червня 2015
